Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown. Гілберт Кіт Честертон

в оточенні садів стоїть готель «Травневе деревце і гірлянда». Жителі містечка добре пам’ятають, як одного яскравого сонячного дня в тихий готель зайшли дві дуже цікаві особи.

      Не запам’ятати їх було б дуже дивно. Один із них, смаглявий незнайомець із чорною бородою, носив виблискуючий на сонці зелений тюрбан. Інший, на думку багатьох, виглядав ще цікавіше: руді вуса, майже левова грива, чорний м’який капелюх, з тих, що носять священики. Цього чоловіка в містечку знали, він частенько з’являвся на узбережжі і читав там проповіді або, розмахуючи дерев’яною батутою, диригував оркестром Надії. Але щоб він раніше хоча б раз заходив у бар при готелі – такого місцеві жителі ще ніколи не бачили. Втім, поява цих дивних панів – не початок нашої історії. Щоб розплутати всі хитрі викрутаси, краще звернутися до самого початку.

      За півгодини до появи помітних гостей у готель зазирнули двійко нічим не примітних гостей. Перший, кремезний симпатичний чоловік, тримався так, аби за можливості не привертати до себе нічиєї уваги. Але якщо хтось пильніше придивився б до його взуття, то безпомилково визначив би, що перед ним стоїть інспектор поліції у цивільному, в своїй буденній одежі. Його супутник, сіренький чоловічок, також не вирізнявся особливим потягом до моди – на ньому був костюм священика. Однак цей слуга Божий проповідей на березі не читав.

      Супутники пройшли через хол і опинилися в просторій кімнаті для курців, де розташовувався бар. Хто б міг подумати, що звичайні відвідини бару можуть обернутися трагедією, якій того дня судилося розігратися на очах супутників? Варто сказати, що в той час у респектабельному готелі під назвою «Травневе деревце і гірлянда» відбувався ремонт. За словами господаря, його «оновлювали», але, на думку постійних клієнтів, його не оновлювали, а переробляли «під горіх». Так висловився пан Реґлі, підстаркуватий джентльмен, відомий на всю околицю своєю сварливістю і примхливістю. Він за звичкою заходив у бар, замовляв шеррі-бренді, сідав у куточку і брався шпетити всіх і все.

      Ремонт йшов, як годиться, і скоро від звичного оформлення англійського готелю не залишилося і сліду. Метр за метром, кімната за кімнатою, готель набував схожості з пишним палацом левантійського лихваря з американського кінофільму.

      Поки що єдиним приміщенням, де роботи вже закінчилися і відвідувачі могли розташуватися по-людськи, була та сама зала, в яку й зайшли візитери. Колись це приміщення мало горду назву «Наливайка», тепер же його загадково іменували «Світський салон». Зала була оздоблена на азійський манір. Кожен предмет інтер’єру надавав їй схожості зі східним Диваном. Зникли розвішані по стінах рушниці, гравюри зі сценами полювання й опудала риб у скляних скриньках. Їхнє місце зайняли строкаті східні тканини з глибокими складками, вигадливі ножі, кинджали й ятагани. Здавалося, господар заздалегідь приготувався до появи джентльмена в тюрбані. Насправді ж зала зовсім не призначалася для прийому якихось почесних гостей. Просто інші вподобані відвідувачами куточки готелю ремонтувалися,