Спадкоємець. Сергій Залевський

корабель або людину в ньому складно – все набагато простіше: усі люди хочуть їсти і дихати, і рано чи пізно, але вони з'являються у обжитих планет або станцій, щоб поповнити свої запаси. Там їх і знаходять, як завжди такі, як його фахівець Лука Ваносс, і проводять виховні заходи.

      А ось тут якось все не так пішло, причому із самого початку, коли цього шахтаря хотіли розвести на пару тисяч кредитів – замість прибутку трупи, збитки і пропажа високопрофесійної групи фахівців, а вже про сам рейдер краще не згадувати. Подумавши ще трохи, Найл дійшов такого висновку: загін із завданням впорався – по іншому ці люди не працювали, а завдання знайти самотнього шахтаря на тому копачі для таких фахівців було зовсім і не завданням. Тому, про таког о розумного, як Макс Шнітке з Брилара можна благополучно забути – це був перший остаточний висновок, який склався в мозку глави картелю. Потім, по дорозі назад рейдер нарвався на когось, або на щось, що виявилося йому не по зубах – мисливець, швидше за все, перейшов в розряд здобичі і став чиїмсь трофеєм, у кращому разі. А можливо, що понівечений корабель, роз патраний, бовтається зараз десь в скупченні астероїдів або повільно летить у напрямку до найближчої зірки, щоб не ускладнювати навігацію. Загалом, не повезло цього разу Луці і його команді – не так лягли карти для них – таким був другий остаточний висновок, який також склався в мозку у Найла. Вирішивши, що відправляти пошукову партію за рейдером вийде собі дорожче, шеф картелю сьогодні повністю закрив цю тему і забув про інцидент.

      А десь в просторому тихому кабінеті на планеті Лайна схожу ситуацію обговорювали дві людини. Обоє нам знайомі з ранніх пригод Макса в Співдружності: глава місцевого відділення служби безпеки ТС Брилара в системі Лайна і його довірений агент Чин. Сьогодні вони підводили деякі підсумки по деяких особах.

      – До речі, Чин, пам'ятаєш десь рік, півроку тому я доручив тобі вести видалене спостереження за новим громадянином – не пам'ятаю імені, але пам'ятаю, що це був збіглий раб з Гармора з високими природними показниками інтелекту,… як його там…?

      – Так, був такий тип: Макс Шнітке – удачливий шахтар, непогано піднявся на концентратах свого часу.

      – І що там у нього на сьогодні, Чин? Ми, ніби хотіли його завербувати до себе – такі таланти для держави не так часто попадаються. Так що там?

      – Та якось погано…

      – А що так, давай подробиці, і чому раніше мовчав?

      – Перші півроку у нього все йшло прекрасно: кредити гріб контейнерами, подругу собі дуже непогану знайшов – дівчинка дуже і дуже, я вам скажу, шеф,… хм.

      – Не відволікаємося, Чин, не відволікаємося – неначе ти жінок красивих не бачив ніколи.

      – Мдя,… гм… так от, продовжу. З грошима у нього все йшло відмінно, з професійною підготовкою теж все на високому рівні – шостий ранг в декількох спеціальностях.

      – Ось тут давай детальніше – у нас в Співдружності широка спеціалізація якось не в моді, не прижилася.

      – З приводу спеціалізації: