Найманець. Сергій Залевський

тримаються купи. А цей транспорт тут вже був до нас – чує моє серце, що він чекає на відповідну ціль, щоб дістати в порожній системі. Та і я наказав за ним стежити ШМ, і ось які спостереження: кількість малого флоту на його борту явно не відповідає звичайній вантажівці, крім того, біля нього постійно крутяться п'ятірка легких КВП – навіщо транспорту бойові КВП? Його завдання в караванах літати – там, на палубах повинні вантажі стояти, а не кораблі військового призначення. Підозрілий кораблик, м-дя.

      – Раз він такий підозрілий, збирай команду, і валимо звідси – припаси ми закупили, команда трохи відпочила – у нас ще половина шляху попереду. А для таких ось незрозумілих об'єктів у нас в арсеналі є «Део-Б» – якраз для того, щоб відохотити цікавитися нашими трюмами.

      – Так, «Део-Б» знатна річ – хихикнув капітан – керована торпеда подвійної дії – винахід хаманцев, вони намагаються цими штуками розколупати валлінгів. Правда, поки їм це вдається погано, швидше валлінги їх колупають, ха-ха-ха. Але торпеда дуже серйозна, ага.

      Ще добу команда повільно збиралася на борту свого носія. Нарешті, закінчивши це невелике свято життя, корабель став набирати прискорення у бік своєї нової мети маршруту. Присутні в рубці керівники загону були злегка спантеличені повідомленням бортового ШМ про те, що підозрілий транспорт теж почав розганятися паралельним курсом. Капітан і землянин переглянулися – схоже, підозри бувалого найманця мали під собою підстави, і незабаром їх чекає бойовий контакт з незрозумілим супротивником.

      Капітан середнього транспортника проекту «Шоги-су» був корінним жителем Корита. Зараз він з цікавістю спостерігав зображення середнього корабля проекту «Фарді-624». За даними класифікатора, це був легкий носій бриларців на двадцять чотири малі борти – чотири важких і двадцять легкого типу – проти його п'яти десятків бортів. Його корабель тільки на вигляд залишався все тією ж непоказною вантажівкою, а ось усередині він піддався серйозним переробкам: тепер замість чотирьох вантажних палуб і двох трюмів, в ньому розміщувалося тридцять легких «Тувис-Б5» – самі кращі легкі винищувачі коритської розробки п'ятого покоління – поліпшена версія поширених гарморських винищувачів третього покоління. Інженери директорату особливо не парилися – здерли увесь функціонал з імперського варіанту КВП. Трохи поміняли компонування і видали як свій винахід – легкий винищувач із спареною курсовою гарматою.

      Інші двадцять його малих бортів були важкими штурмовиками «Самтур-Б5» – поліпшена версія простих «Самтурів» третього покоління – ці вже були споконвічно коритськими винаходами. Два курсові гармати і дві турелі – ось їх озброєння, ніяких енергощитів і інших винаходів. Тактика боїв цієї зоряної країни передбачала масовість ось таких літаючих трун, замість того, щоб випускати добре захищені машини – так було дешевше.

      Ось і у цього легкого, за критеріями Корита носія, якість була замінена кількістю – майже двократна перевага в малих кораблях, в порівнянні з аналогами інших держав. Саме тому, спираючись на такий бойовий потенціал, Сунь-чо Фчай абсолютно спокійно борознив фронтир директорату і вільний космос. Команда була відповідно капітанові: суміш різних народів, що населяють великий простір директорату: вузькоокі чини, тупуваті, але зухвалі рушики, кмітливі япі і корі – строката команда ловців удачі. Деякі проблеми спочатку створювали рушики – тим був потрібний їх національний напій вадяра – без нього у них починалася формена ломка і психоз. Але Сунь-чо швидко знайшов вирішення проблеми, трохи повороживши над харчовим синтезатором. Оскільки сам напій був заборонений до кодування в цих агрегатах, капітан найняв одного іскера, який провів невелику операцію: поміняв назву одного сильного алкогольного напою «смага» на «вадяра» – рушики не відчули різниці. З тієї миті вони стали найщасливішою частиною команди на борту «Шоги-су».

      Постеживши тиждень за можливою жертвою, Сунь-чо прийняв рішення переслідувати бриларців, чим неабияк підняв настрій екіпажу – між цими двома державами були натягнуті стосунки, тому пощипати зухвалих сусідів погодилися усі без виключення. Трохи бентежило те, що це був повноцінний бойовий носій шостого покоління, але ватажок піратів покладався на стару, добре перевірену тактику чисельної переваги, широко вживану в директораті. Тим більше, як він вважав, різниця між двома суміжними поколіннями техніки невелика – те, що у нього була перероблена вантажівка, його не бентежило.

      Розігнавшись услід бриларцю, коритський транспортник повторив його маневр – бортовий ШМ давав 90 % гарантію стрибка в ту ж систему, куди вистрибнув потенційний супротивник. Вискочивши через дев'ять днів в мертвій системі, Сунь-чо Фчай радісно потер руки – слава космічному рандому, вони прибули першими – є час підготуватися.

      – Пілотам зайняти свої машини – перша хвиля десяток легких «Тувисів» – помацаємо нашу дичину про всяк випадок. Друга хвиля: десять «Тувисів» і ланка «Самтурів». Третя хвиля – усі, хто залишився, ха-ха-ха. Завдання для усіх – прикриття наших абордажних ботів – нам цей кораблик потрібний цілим – працюємо тільки по прикриттю і бортовим турелям. Не дай древні боги, хтось з вас, дибіли, палитиме по двигунах – особисто відправлю до утилізатора. Особливо це стосується