Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана. Валентин Чемерис

року у відповідь на напад хана 30-тисячне козацьке військо Вишневецького оволоділо Перекопом і здійснило похід на фортецю Азак (Азов).

      За Д. І. Яворницьким, «назва козацької столиці «Січа, Січ» виникла від слова «сікти», «висікати» в розумінні рубати… піонери нової землі, обравши для свого поселення відлюдні лісові нетрі, малодоступні для набігів степових вершників, висікали серед неї ліс і тут, на розчищеній лісовій місцевості… заводили своє селище… Але ця назва, виникнувши в лісовій місцевості, переносилася й на ті місця, де взагалі не було лісу… Траплялося, що обране місце для влаштування в ньому вимагало штучних укріплень: для цього висікали десь поблизу наміченого для Січі місця товсті дерева, загострювали їх згори, осмолювали знизу і вбивали частоколом навколо якогось острова чи мису правильною підковою. Отже, назва козацької столиці «Січ» мала подвійний зміст: це було розчищене серед лісу або укріплене висіченим лісом місце…» До всього ж, запорожці, як далі зазначає історик, «вважали своїм головним завданням сікти голови ворогів… У переносному значенні слово «Січ» означало столицю всього запорізького козацтва, центр діяльності й управління всіма військовими справами, резиденцію всіх головних старшин, котрі очолювали низове козацтво».

      І таку Січ першим започаткував князь Дмитро Вишневецький, що стане згодом відомим на віки під популярним козацьким ім’ям Байда, як і трагічна доля князя Вишневецького, безсмертного Байди.

      У деяких виданнях так і пишуть: Байда Вишневецький – український князь, прообраз безстрашного козака Байди, оспіваного за мужність і лицарську відвагу в народних думах… Байда, хоча звати його Дмитро.

      Історик Д. Багалій залишив йому таку характеристику: «Князь Дмитро Вишневецький – особистість у багатьох відношеннях видатна. Це була людина добра, заповзятлива і надзвичайно любима козаками. Сміливий вождь, він повсякчас шукав небезпеки і боротьби, для нього боротьба з невірними була головним завданням життя».

      Історик М. Грушевський зазначив, що Д. Вишневецький «блискучим, променистим метеором перелетів через українське житє середини XVI ст.».

      Пригадуєте:

      В Цареграді на риночку

      Та п’є Байда мед-горілочку,

      Ой п’є Байда та не день, не два,

      Не одну нічку та й не годиночку.

      Цар турецький к ньому присилає,

      Байду к собі підмовляє:

      «Ой ти, Байдо, та славнесенький!

      Будь мені лицар та вірнесенький,

      Візьми в мене царівночку,

      Будеш паном на всю Вкраїночку!»

      Байда не захотів, звісно, потурчитись, тож і відповів султанові:

      «Твоя, царю, віра проклятая,

      Твоя царівночка поганая».

      І Байді було відразу ж винесено присуд:

      Ой як крикнув цар на свої гайдуки:

      «Візьміть Байду добре в руки,

      На гак ребром зачепіте!»

      Про жахливий фінал козака Байди (байдувати раніше означало козакувати) всім добре відомо.

      Ой