Подвійний капкан (збірник). Андрій Кокотюха

перебив її Черненко. – В міліцію побіжимо? Родина Біланів подалася до Одеси, і тепер жоден їхній мобільник не відповідає? До того ж, я маминого телефону не знаю. І не можу сказати, хто знає.

      – Матері ваші спілкуються? Ви ж наче дружите…

      – Ми дружимо, – погодився Денис. – А в моєї мамки часу не особливо є на теревені. До того ж, там чисто ділове спілкування. Не скажу, що наші мамки подруги. Але моя мамка завжди по різних справах дзвонить тільки до Максового старого.

      Оксана замислено потерла підборіддя.

      – Значить, треба в когось знайти номер мобільного телефону Максимової мами… не знаючи, де шукати, на це можна витратити всі три доби, які тобі відпущені… Дзвони ще раз! – промовила рішуче.

      Наступних півгодини Денис тільки те й робив, що набирав номер Максимової мобілки і раз у раз вислуховував, що абонент недоступний. Спроба додзвонитися ще раз до Білана-старшого теж ні до чого не привела. Нарешті Черненко і Оксана вирішили припинити ці марні спроби.

      – Є варіант, що Максим перевіряє пошту в інтернеті, – припустила дівчина. – Ти не знаєш його електронної адреси?

      – Я дуже приблизно уявляю собі, що таке електронна адреса, – відповів Денис. – У мене ж нема комп’ютера. В ігри віртуальні по клубах я теж не граюся – нема коли, та й дурня все це. І тим більше ніколи не спілкувався з Максом у такий спосіб.

      Оксана зітхнула.

      – Я все це вмію робити… Але ж адреси ми не знаємо… І дізнатися її важче, ніж номер телефону його матері… Аби знайти когось, з ким він по інтернету в шахи грає…

      Денис відмахнувся.

      – Точно глухий номер. Більша частина гравців живе в інших містах. А київські не живуть у нашому районі, це я від Білана колись чув.

      Не маючи жодної надії, вони знову набрали номери Білана-старшого та Білана-молодшого. Нічого не змінилося: телефони мовчали. Допомоги чекати не було звідки.

      Звичайно, ми, на відміну від Дениса та Оксани, знаємо, що трапилося з мобільним телефоном голови сімейства Біланів і чому він не відповідає. Але куди, в такому разі, подівся Максимів телефон?

      Або краще так: куди ж подівся сам Максим?

      8. Під землю

      Цей ранок почався для Максима Білана значно цікавіше, ніж для його друга.

      Домовившись з Катею Котовською перевірити, чи справді можна зі звичайного міського підвалу пройти в легендарні одеські підземні лабіринти, хлопець погодився: краще нічого не говорити про їхні наміри старшим. По-перше, не пустять. По-друге, почнуть казати, як це небезпечно, і взагалі – подібні плани можна розладнати вже одним цим «по-перше». Хоча Білан вважав за потрібне про всяк випадок повідомити кого-небудь і обмовився про це Катерині, дівчина тут же почала кепкувати з нього, називаючи боягузом. Такого ставлення Максим допустити не міг.

      Їхні родичі й родина Котовських жили в центральній частині Одеси. Максим до цього часу бував у Одесі лише раз, і то дуже давно, ще коли ходив до молодших класів. Тому, звичайно, мало що пам’ятав. Але тепер знав, що район, де вони опинилися, називається Ближні Млини і колись