Легіон Хронос. Юрій Сорока

умови серйозних поранень – справа кількох діб.

      Дмитро відчув, як по його спині стікає холодний піт. Так просто все – підстрелити, а потім вилікувати. Як медведя, що утік з зоопарку й зазнав обстрілу транквілізаторами.

      – Добре, якщо навіть все так, як ви кажете, навіщо комусь мене викрадати?

      Марк Светоній похитав головою.

      – Поки це закрита інформація. Скажіть краще, мої люди… мені доповідали, що вони…

      – Вони загинули, – зітхнув Дмитро.

      Марк Светоній встав з-за столу і повернувся до Дмитра спиною, розглядаючи щось у великому панорамному моніторі. Від хлопця не приховалось, що співрозмовник знаходиться у стані сильного душевного хвилювання. І цієї хвилини Дмитро відчув до нього якщо й не приязнь, то принаймні співчуття. Можливо, він дарма ставиться до нового знайомого так, як зазвичай ставиться затриманий правопорушник до свого слідчого.

      – Як це сталось? – запитав за хвилину Марк Светоній.

      Дмитро коротко переповів обставини зустрічі у бістро і убивства легіонера на ім’я Тревор. Згадав також, що той говорив про смерть свого напарника. Марк Светоній кілька секунд мовчав. Коли повернувся, його очі були вологими.

      – Мушу визнати, у нашій роботі це звичне явище. Велика ціль потребує великих жертв, – мовив він глухим голосом.

      Дмитро деякий час мовчав.

      – Ви мені вибачте, пане Марк, але погодьтеся – все це виглядає досить дивно. Надто вже скидається на маячню душевнохворої людини.

      – Що саме?

      – Все. Від початку і до кінця.

      – Лише для вас. Для мене це звичайна буденність.

      – Легіонери, варвари… Я хотів би знати, яким боком до цього звичайний студент третього курсу технічного факультету?

      – До цього ми повернемося пізніше. Боюсь, у двох словах мені важко буде вам все пояснити, тож робитимемо все поступово. На початковій стадії ви будете знати лише те, що вам необхідно знати. І повірте мені, ситуація, у яку ви потрапили, не є чиїмось дурним жартом. Все дуже й дуже серйозно.

      – Судячи з того, що я бачив на подвір’ї вашої резиденції, жартами тут і не пахне.

      – Саме так. Ми ведемо війну, і від її наслідків залежить надто багато. І ви опинилися тут зовсім не випадково. Просто наша війна торкнулась і вашого життя, хотіли ми того чи ні.

      Марк Светоній говорив загадками, але Дмитро не поспішав вимагати на них відповіді. Натомість, спробував зайти з іншого боку.

      – Скажіть, а чому саме Легіон?

      Консул повернувся за стіл. Сів у своє «міністерське» крісло і відкинувся на спинку.

      – Вас непокоять терміни?

      – Не лише. Головним чином сам факт вашого існування. Але терміни також.

      – З термінами все просто. Щоб не видумувати велосипед, під час створення Легіону Хронос наші попередники перейняли ієрархію, яка існувала у легіонах Давнього Риму. На мій погляд – найбільш бездоганну з тих, які пам’ятає військова історія людства. Командувач Легіону носить звання Консула,