Працюй чотири години на тиждень. Нова психологія успіху. Тімоті Феррісс

два сприятливих моменти:

      1. Зважування здійснюється за день до змагань. Застосовуючи техніку зневоднення, поширену в триборстві та олімпійській боротьбі, я скинув майже 13 кг за 18 годин і став важити 74 кг, а тоді знов наповнив організм водою і повернувся до позначки 87 кг[2]. Непросто боротися з людиною, яка перевершує тебе на три вагові класи. Бідні хлопці!

      2. Важлива деталь, надрукована дрібним шрифтом: якщо хтось із бійців впаде з платформи тричі за один раунд, його опонент автоматично стає переможцем. Я вирішив використати цю деталь і побудував на ній свою головну стратегію. Можете собі уявити, як були незадоволені китайські судді.

      Результат? Я виграв усі матчі технічним нокаутом і повернувся додому національним чемпіоном, досягнувши того, на що 99 % спортсменів з 5—10-річним досвідом виявилися нездатними.

      Однак чи можна вважати те, що я випихав суперників за межі платформи, порушенням спортивної етики? Зовсім ні. Хоча стиль моєї боротьби і був незвичним, він не виходив за рамки правил. Існує значне розмежування між офіційними і вигаданими правилами. Проаналізуйте приклад, взятий з офіційного сайту Олімпійського руху (www.olympic.org):

      Олімпійські ігри 1968 року, що проходили в Мехіко, відзначилися міжнародним дебютом Діка Фосбері та його відомим «фосбері-флопом», який невдовзі кардинально змінив уявлення про стрибки у висоту. У той час стрибуни закидали ноги над поперечкою (такий вид стрибка, який має назву «ножиці», дає спортсменові можливість приземлятися на стопи). Техніка Фосбері полягає в тому, що спортсмен наближається до поперечки з високою швидкістю та, відштовхуючись від землі правою ногою, здіймається у повітря. Тоді він пролітає над поперечкою головою вперед та спиною до землі. Поки тренери зі стрибків у висоту несхвально хитали головами, публіка Мехіко захоплено спостерігала за Фосбері, вигукуючи радісне «Olе». Фосбері встановив особистий рекорд, подолавши висоту 2,24 м, і виграв золоту медаль.

      Уже до 1980 року 13 із 16 олімпійських фіналістів оволоділи технікою «фосбері-флоп».

      Техніка скидання ваги та випихування суперника за межі платформи стали головними прийомами китайського кікбоксингу. Я не вважаюся її основоположником, я лише передбачив ці зміни. Сьогодні такий стиль нікого не здивує.

      Спорт розвивається лише тоді, коли він виходить за рамки загальноприйнятих стандартів.

      Те саме стосується й життя.

      Залишити все як є чи пошитися в дурні?

      Більшість людей ходять по вулиці ногами. Чи означає це, що я ходжу на руках? Чи одягаю я спідню білизну поверх штанів, аби вирізнятися з-поміж інших? Зазвичай ні. Наразі мені комфортно ходити ногами й носити спідню білизну під штанами. Я не змінюю того, що мене влаштовує.

      Неординарність корисна лише тоді, коли вона дає потрібний ефект чи задоволення.

      Якщо ви розглядаєте проблему чи намагаєтесь розв’язати її одним способом і не досягаєте при цьому значних результатів, настав час поставити собі запитання: «А якщо я зроблю все навпаки?» Відмовтеся від неефективної моделі дій. Якщо рецепт невдалий, то не має значення, який

2

Більшість людей не вірять, що такі маніпуляції з вагою можливі, тому я прикріпив кілька фотографій на сайті www.fourhourblog.com. Не експериментуйте з цим удома. Я постійно перебував під медичним наглядом.