Відьмак. Володарка озера. Анджей Сапковський

розвіявся, крізь матове небо все сильніше просвічувала червона куля сонця. Навколо машикулів вежі кружляли з вереском чайки, літали стрижі.

      Нагорі сходів, що вели з пляжу на терасу, зіперта на скульптуру химери, що, вишкірившись, сиділа навпочіпки, стояла Німуе.[16]

      Володарка Озера.

* * *

      Була вона худорлявою й низькою, зростом не більше п’яти футів. Кондвірамурс чула про те, що замолоду звали її Ліктик, а тепер знала, що прізвисько те було точним. Але була вона також і впевненою, що принаймні з півстоліття ніхто вже не наважувався називати так малу чародійку.

      – Я Кондвірамурс Тілли, – відрекомендувалася вона з уклоном, трохи стурбовано й усе ще з туфельками в руках. – Я рада, що можу бути гостем на твоєму острові, Володарко Озера.

      – Німуе, – спокійно виправила її мала магічка. – Німуе, не більше. Титул й еполети можемо й не згадувати, панно Тілли.

      – Тоді я – Кондвірамурс. Кондвірамурс, нічого більше.

      – Тож, Кондвірамурс, порозмовляємо за сніданком. Мені здається, що ти зголодніла.

      – Не заперечуватиму.

* * *

      На сніданок були білий сир, зелена цибуля, яйця, молоко й житній хліб, які подали дві молоденькі тихенькі служниці, які пахли крохмалем. Кондвірамурс їла, відчуваючи на собі погляд маленької чародійки.

      – Вежа, – повільно говорила Німуе, слідкуючи за кожним її рухом і чи не за кожним шматком, покладеним до рота, – має шість поверхів, з яких один – під землею. Твоя кімната міститься на другому надземному, є там усі потрібні для життя зручності. Партер, як бачиш, то частина господарча, також тут розташовані помешкання для слуг. Підземелля, як і перший та третій поверхи, то лабораторія, бібліотека й галерея. До всіх поверхів і приміщень, що там наявні, ти маєш право входити й необмежений доступ, можеш використовувати їх й усе, що там міститься, коли забажаєш і так, як забажаєш.

      – Я зрозуміла. Дякую.

      – На двох найвищих поверхах розташовано мої приватні кімнати й мою приватну майстерню. То абсолютно приватні приміщення. Щоб уникнути непорозумінь, я дуже чутлива до таких справ.

      – Я то шануватиму.

      Німуе повернула голову до вікна, у яке видно було Буркітливого Пана Весляра, який упорався вже з багажем Кондвірамурс, а тепер вантажив на човен вудилища, мотовила, підсаки, сітки та інше риболовецьке спорядження.

      – Я трохи старомодна, – продовжувала магічка, – але окремими речами звикла користатися винятково сама. Щіточкою для зубів, наприклад. Приватними кімнатами, бібліотекою, туалетом. І Королем-Рибалкою.[17] Прошу, не намагайся скористатися Королем-Рибалкою.

      Кондвірамурс ледь не похлинулася молоком. Обличчя Німуе нічого не виражало.

      – А якщо… – продовжила вона раніше, ніж дівчина повернула собі можливість говорити. – Якщо він спробує скористатися тобою, відмов.

      Кондвірамурс, проковтнувши нарешті, швидко кивнула, втримавшись від будь-якого коментаря. Хоча ледь стрималася, аби не бовкнути, що не полюбляє

16

Німуе – також значуще ім’я для артурівського циклу. Це ім’я в романах про рицарів Круглого Столу має чарівниця, яка вважалася ученицею легендарного мага Мерліна й одночасно тією, яка заманила його в Кришталевий грот, щоб упіймати там у пастку, де він перебуває донині. Згідно з Т. Мелорі, Німуе – одна з тих чарівниць, що супроводжують човен із помираючим Артуром на Авалон.

17

Король-Рибалка, або ж Скалічений Король, – іще один персонаж артурівського міфу. Згідно з традицією рицарських романів, він є володарем замку, у якому зберігається Грааль. Король страждає від завданої в стегно рани, а через рану потерпає вся його країна. Герой-рицар, опинившись у замку, може під час бенкету поставити правильне запитання щодо всього, що діється перед його очима, але здебільшого такою можливістю не користується. Правильно й вчасно поставлене запитання мало б зцілити Короля-Рибалку, а одночасно й усе його королівство.