Куджо. Стівен Кінг

б ти не їхав нікуди наступного тижня.

      – Я ж повернуся.

      – Так, але…

      Тед дивився в землю, намагаючись стримати сльози. Вік поклав руку йому на шию.

      – Але що, юначе?

      – А хто казатиме слова, які проганяють чудовиськ із шафи? Мама їх не знає, тільки ти.

      З очей бризнули сльози і покотилися по обличчю.

      – І все? – спитав Вік.

      Слова проти чудовиськ (спочатку Вік охрестив їх антимонстрівським катехизмом, та, оскільки Теду було важко запам’ятати цю назву, її було спрощено) народилися наприкінці весни, коли Теда почали мучити кошмари й напади нічного страху. Він казав, що щось оселилось у шафі; часом уночі вона відчинялася, і він бачив якусь істоту з жовтими очима, яка хотіла його з’їсти. Донна думала, що так на нього вплинула книжка Моріса Сендака «Там, де живуть чудовиська»[33]. Вік висловив Роджерові, але не Донні припущення, що, можливо, Тед почув десь якісь туманні уривки з історій про масові вбивства, що сталися в Касл-Року, і вирішив, що вбивця, котрий став чимось на зразок місцевого страшила, живий-здоровий і облаштувався в його шафі. Роджер відповів, що це цілком може бути, з дітьми взагалі все може бути.

      За кілька тижнів Донна і сама трохи злякалася. Якось за сніданком, нервово посміхаючись, вона сказала Віку, що їй здається, ніби речі в шафі хтось перекладав.

      – Це зробив сам Тед, – відповів Вік.

      – Ти не розумієш, – заперечила Донна. – Тед нізащо більше туди не полізе. Ніколи… Він занадто наляканий.

      Потім вона додала, що після Тедових кошмарів, супроводжуваних нападами страху наяву, у шафі дійсно з’являється неприємний запах. Ніби там завелася якась тварина. Занепокоєний, Вік пішов до шафи й принюхався. У мозку зародилася нечітка ідея, що Тед може ходити вві сні, залазити до шафи й пісяти там, підкоряючись якомусь незрозумілому нічному циклу. Жодного іншого запаху, крім нафталіну, він не вловив. Шафа, котра з одного боку обмежувалася перегородкою, а з іншого – голою стіною, була десь вісім футів[34] завдовжки. Вона була вузькою, як пульманівський вагон. Жодного чудовиська в шафі не було, і в Нарнії Вік, звісно, теж не опинився. Тільки у волоссі заплуталося трохи павутини, та й по всьому.

      Спочатку для боротьби з нічним страхом Донна запропонувала, як вона це назвала, «приємні думки на ніч», потім – молитву. На першу пропозицію Тед відповів, що істота з шафи вкрала всі його приємні думки, а на другу – що оскільки Бог сам не вірить у чудовиськ, то нема чого й молитися. Донна спалахнула, можливо, частково тому, що й сама боялася шафи. Одного разу, коли вона розвішувала сорочки Теда, двері тихо зачинились і їй довелося пережити не найкращі сорок секунд, навпомацки вибираючись звідти. Тоді вона відчула якийсь запах – близький, гарячий і грубий. Майже невловимий. Він трохи нагадував піт Стіва Кемпа після того, як вони кохались. Усе закінчилося короткою реплікою, що, оскільки чудовиськ не існує, Теду слід викинути з голови цю маячню, міцніше обійняти ведмедика і йти

33

Оригінальна назва «Where the Wild Things Are». Відома книжка-картинка про те, як неслухняний хлопчик потрапив до країни чудовиськ (які зображені доволі кумедними, незважаючи на кошлатість і зубатість), став їхнім королем

і повернувся додому.

34

2 м 45 см.