Послание друзьям. Юрий Эм

бежали так, что словно от погони.

      Одежды легкий шелк не угнетает тело,

      Серьезных нет хлопот и никакого дела…

      Прекрасная пора, надеждами согрета,

      Короткий, сладкий сон —

                                    ты, отпускное лето!

      Пусть впереди нас ждут проблемы

                                                 и заботы,

      Мы, оказалось, жить не можем

                                               без работы!

      О грибах и не только

      Осенний день,

      Прекрасная погода!

      Играет светотень,

      Еще жива природа.

      Листвою шевеля,

      Роняет лес одежку.

      Прогретая земля

      Нам дарит сыроежку.

      С отвагой молодой,

      Задорны и едины,

      Спешим мы в лес ордой,

      Чтобы набрать корзины.

      Кричу: «эгей!», «ау!»…

      В ответ уже ни звука…

      Я заплутал в лесу!

      Вот это мне наука!

      Мне жаль моих седин

      В стремлении к успехам.

      Теперь стою один —

      Совсем мне не до смеха.

      Грибов набрал и обогнал

      Всех тех, что не успели,

      Но растерял, кого я знал,

      Пока стремился к цели.

      В обратный путь или вперед?

      Как выбрать мне дорогу?

      Куда идти? Где все друзья?

      И как найти подмогу?

      Когда искать – ты ищешь сам,

      Идти вперед – всем вместе.

      А если нет? То видно вам:

      Один стою на месте!

      Спостереження

      Тиха осінь, тепла осінь,

      Мила, гарна та не зовсім,

      Бо завмерла у стрибку

      У холодному кутку.

      Поки бавимося листям,

      Що покрило жовтим місто,

      Сиве силу набирає,

      Поки що, за небокраєм.

      А в далекому краю

      Гарно, любо, як в раю.

      Так весною тут буває,

      Що казати, кожен знає.

      Щось не хочеться туди.

      Хай все буде як завжди:

      Хай дощами нас польє

      Та й снігами замете.

      Бо ж це рідне, це своє,

      Своє любить, може й бьє.

      «Добре там, де нас нема», —

      Люди кажуть недарма.

      Гімн Придніпров’ю

      Високі схили над Дніпром широким,

      А далі степ, за обрієм курган…

      Могутні скіфи пилом синьооким

      Розсіялись давно, мов ранішній туман.

      Та зріс народ, веселий та завзятий:

      Рибалки, чабани, мисливці, козаки,

      Пройшовся плуг, та забіліли хати,

      Де боронились Святославові полки.

      Мій рідний край, ти бачив тут неволю —

      Був Чорний шлях, пани, навали ворогів.

      Народ твій все здолав,

                               здобув він кращу долю,

      Живи в віках, зростай близь

                          двох дніпровських берегів!

      Радів він Хмелю, пережив Руїну,

      Співця російського він щиро привітав,

      Як матір він любив, плекав свою країну,

      Тарасу