Поезія душі. Збірка віршів. Юлія Михайлівна Лукова

Титане любий

      ти страждав заради люду,

      від Тирана Зевса Бога

      скрив ти правду долі його.

      Для людей вогонь ти вкрав,

      і за це ти постраждав:

      кожен день орел проклятий

      все клював тебе завзято.

      Муки ці тривали довго

      біль терпляче ти приховував від нього

      Зевс дав шанс спокутати провину,

      але ти хотів загнать його у домовину.

      Проти тиранії й зла ти виступав

      і за це життя своє віддав

      вічно люди будуть тобі вдячні

      за твої наміри прекрасні.

Лютий 2012р

      Вишитий рушник

      Рушник вишиваний я зберігаю

      який мені мати в дорогу дала

      велику цінність для мене він має

      на ньому вся доля моя.

      Нитки кольорові – це щастя моє,

      а чорні – страждання,

      і це не лякає мене

      тому що зі мною він завжди.

      В важкую хвилину притулюся до нього

      згадає серце моє

      матусю рідну коло порога

      рідний край в далені.

      Страждання із серця він зніме завжди

      і буду веселою знову

      рушник вишиваний, спасибі тобі

      за те, що ти робиш для мене.

Лютий 2012р

      Мати

      Стоїть матуся коло хати

      зове додому вже мене,

      люблю тебе я сильно-сильно

      бо народила ти мене.

      З дитинства ти мене ростила,

      і дуже сильно ти любила

      за це я дякую тобі,

      і за життя, що дала ти мені.

      Кожна дитина на землі

      не може жити без матусі,

      і будем ми її любить її завжди

      тому що це наша рідна мати.

Лютий 2012р.

      Сум минулого

      Душа моя наповнена сльозою

      неначе дерево з осохшою корою

      ніщо не зможе смить ось цю сльозу

      лиш пам’ять про минувшу вже весну.

      Дерева цвітом ніжно покривались

      здавалося неначе в душу прокрадались,

      і спів пташок щодня вчувався

      від якого зранку прокидаюся

      яка красива це пора

      як шкода, що вона уже пройшла.

Березень 2012р.

      Україна Мати

      Не забудем рідну Україну

      не забудем ми її степів:

      її прапор, ніжну днину

      шепіт рік і радісних лісів.

      А ясні дні, а ясні ночі

      їх не забудуть мої очі,

      і кожен день і кожну ніч

      я їх зустріну віч —на – віч.

      І дикі коні серед степу

      і мою гру у нашому вертепі,

      а наш народ такий веселий

      ти вічних сліз своїх не лий.

      Ти будь весела завжди Україно

      ми пам’ятати будемо завжди

      слов’янів славна батьківщино,

      і в наших ти серцях живи.

Квітень 2012р.

      Портрет

      Зайдеш в кімнату серце мліє

      нема нікого навкруги,

      і лиш про те я мрію,

      щоб залишатись навіки.

      Сумний портрет

      глядить на мене

      неначе