Будь дивом: 50 уроків, щоб зробити неможливе можливим. Регіна Бретт

школі. Коли я співаю в дýші, то іноді віддаю перевагу партії альта з «Вестсайдської історії», якої він мене навчив. Я страшенно заздрила сопрано з їхніми чудовими мелодіями, однак саме завдяки йому зрозуміла, що всі партії важливі – навіть найменші. Знаєте, я не вірила йому, доки ми всі не видерлися на сцену в шкільній актовій залі. Чорт забирай, та ми звучали, як мормонський церковний хор! Щоразу, коли я чую «Бойовий гімн республіки», я немов бачу його руки – вони танцюють у повітрі, сплітаючи наші тремтливі голоси в одну прекрасну пісню.

      Був і містер Роберто, який щонайменше раз на тиждень казав: «Безкоштовних сніданків не існує, Бретт». Цей учитель природознавства вимовляв прізвище учня так, ніби воно було крапкою в кожному реченні. Для нього ми були морськими піхотинцями, а він – нашим сержантом. Саме завдяки йому я здаю сміття на переробку. Завдяки йому я завжди перевертаю камінці в струмку, щоб побачити, хто під ними ховається. Завдяки йому відщипую верхівки рослин, щоб вони ставали пишнішими. Завдяки йому я колись хотіла стати лісником.

      Таких учителів дуже багато – деякі імена давно вже стерлися з пам’яті, однак той слід, який вони залишили в моєму житті, ніколи не зникне. Завдяки вчителю я можу підбити баланс чекової книжки, вирахувати складні відсотки та дізнатися, скільки фарби потрібно, щоб пофарбувати кімнату 3×5 метрів. Завдяки вчителеві я просто ОБОЖНЮЮ читати, а коли любиш читати, перед тобою відкривається весь світ.

      Таких людей багато не тільки серед учителів. Знаєш, що вони роблять? Відкривають цілий світ. На жаль, рівень їхньої зарплати перебуває в найнижчій частині прибуткової шкали. А тому я знову повертаюся до скромних соціальних працівників.

      Як і вчителі, соціальні працівники багато не отримують. Та все ж…

      У чому ж їхнє багатство?

      Вони дають безплідній парі можливість святкувати День матері й День батька протягом усього життя, допомагаючи всиновити малюка, батьки якого є наркоманами, а він нікому не потрібен.

      Вони допомагають дитині засинати спокійно і не боятися батькових кулаків.

      Вони допомагають ветеранові-безхатченкові відчути себе як удома в цьому світі.

      Вони допомагають дівчинці підліткового віку нарешті припинити різати вени.

      Вони допомагають жертві домашнього насильства віднайти в собі мужність і назавжди покинути свого мучителя.

      Вони допомагають хлопчикові з синдромом Дауна відчути себе найрозумнішим.

      У чому ж їхнє багатство?

      Вони допомагають 10-річному хлопчикові повірити в те, що його люблять і хочуть бачити поряд, незалежно від того, як довго він житиме в черговому сімейному притулку.

      Вони допомагають юному батькові полічити до десяти й вийти з кімнати, якщо в нього виникає бажання стусонути свого новонародженого малюка.

      Вони допомагають хворому на шизофренію забути про його демонів.

      Вони допомагають жертві зґвалтування заговорити про це вперше, навіть якщо після того випадку минуло багато років.

      Вони