Хірург. Тесс Ґеррітсен

як же серія убивств у Джорджії? Три роки тому, чотири жертви. Одна в Атланті, три інших у Саванні. Усі вони є в базі даних ПВНЗ.

      – Я переглядав інформацію про ці справи. Той хлопець не може бути нашим убивцею.

      – Тільки послухайте, Муре. Дора Чікконе, двадцять два роки, випускниця університету Еморі. Спершу жертву знерухомили рогіпнолом[5], тоді прив’язали до ліжка нейлоновою мотузкою…

      – Наш убивця використовував хлороформ і скотч.

      – Він розрізав її живіт. Видалив матку. Виконав coup de grace – глибокий поріз на шиї. І нарешті, зверніть увагу, він склав її піжаму і залишив на кріслі біля ліжка. Я кажу вам, це, в біса, дуже схоже на наш випадок.

      – Справа в Джорджії закрита, – сказав Мур. – Ось уже два роки, як вона закрита. Убивця мертвий.

      – А що, як поліція Саванни помилилася. А що, як вони взяли не того хлопця?

      – У них було ДНК, яке підтверджувало його причетність. Волокна, волосся. До того ж був свідок. Жертва, яка вижила.

      – А, так. Жертва, яка вижила. Жертва під номером п’ять. – У голосі Ріццолі пролунали в’їдливі нотки.

      – Вона впізнала убивцю, – зауважив Мур.

      – А ще вона дуже вдало застрелила його.

      – То що тепер? Хочете заарештувати його привид?

      – Ви коли-небудь говорили з тією вцілілою жертвою? – запитала Ріццолі.

      – Ні.

      – Чому?

      – А яка від цього користь?

      – А така, що ви могли б отримати якусь важливу інформацію. До прикладу, те, що вона покинула Саванну невдовзі після нападу. Здогадайтеся, де вона мешкає зараз?

      Крізь шипіння в телефоні він чув, як лунко вистукує його пульс.

      – У Бостоні? – ледь чутно запитав Мур.

      – І ви нізащо не повірите, чим вона заробляє на життя.

      3

      Доктор Кетрін Корделл промчала лікарняним коридором, поскрипуючи підошвами по встеленій лінолеумом підлозі, і щосили штовхнула подвійні двері до відділення швидкої допомоги.

      Медсестра вигукнула:

      – Вони у другій травматології, докторе Корделл!

      – Біжу, – кинула Кетрін і помчала вперед, ніби самонавідна ракета.

      Вона переступила поріг – і з півдесятка облич звернули на неї очі, сповнені полегшення. Одним поглядом вона оцінила ситуацію: на таці лежали начищені до блиску інструменти, на крапельницях, наче стиглі фрукти на сталевих деревах, висіли пакети з лактатом Рінгера[6], на підлозі валялися просочені кров’ю шматки марлі і розірвані пакети від інших перев’язочних матеріалів. На моніторі уривчасто смикалася синусоїдна крива – електронне зображення серцебиття, що намагається утекти від смерті.

      – Що у нас тут? – запитала вона, коли персонал розступився, щоб пропустити її.

      Рон Літтман, старший інтерн хірургічного відділення, швидко видав їй основні дані.

      – Невідомий пішохід, його збила машина. Привезли до нас без тями. Зіниці однакові, не реагують на світло, легені чисті, але живіт роздутий. Жодних звуків

5

Рогіпнол – вид транквілізатора.

6

Лактат Рінгера – розчин для корекції порушень електролітного балансу, зазвичай використовується при підготовці пацієнтів до оперативного втручання та в післяопераційний період.