Хірург. Тесс Ґеррітсен

Або жертва знепритомніла, або ж її міцно зв’язали і вона не могла рухатись, не могла вириватися. Вона не могла завадити лезу, воно плавно рухалося по прямій.

      Баррі Фрост виглядав так, ніби його зараз знудить.

      – Ой. Боже. Будь ласка, скажіть, що вона вже була мертва, коли він робив це.

      – Боюсь, що це не посмертна рана. – Понад хірургічною маскою виднілися тільки зелені очі лікаря Тірні, і вони горіли люттю.

      – Перед смертю в неї була кровотеча? – запитав Мур.

      – Внутрішня кровотеча в черевній порожнині. А це означає, що на той час її серце ще працювало. Вона була ще жива, коли… відбувалася ця процедура.

      Мур глянув на посмуговані синцями зап’ястя. Схожі синці вкривали її щиколотки, а на стегнах – смужка маленьких підшкірних крововиливів. Елена Ортіз намагалася вирватися зі своїх пут.

      – Є й інші докази того, що під час розрізу вона ще була жива, – сказав Тірні. – Запхайте руку в її рану, Томасе. Гадаю, ви вже знаєте, що знайдете всередині.

      Мур неохоче просунув руку в черевну порожнину. Тіло було холодне, крижане від кількох годин лежання в холодильнику. Це нагадувало йому відчуття, коли він запихав руку всередину тушки індички, намагаючись витягти звідти тельбухи. Він занурив руку по зап’ястя і почав обмацувати стінки рани. Це було грубе втручання до найінтимнішої частини жіночого тіла. Він намагався не дивитися на обличчя Елени Ортіз. Лише так він міг зберігати спокій і зосередитися на суто технічному аспекті того, що сталося з її тілом.

      – Немає матки. – Мур подивився на Тірні.

      Патологоанатом кивнув.

      – Її вирізали.

      Мур вийняв руку і пильно глянув на рану, роззявивши рота від здивування. Тепер Ріццолі запхала всередину свою руку, намагаючись дослідити рану своїми короткими пальцями.

      – Більше нічого не вирізали? – запитала вона.

      – Тільки матку, – сказав Тірні. – Сечовий міхур і кишечник він не чіпав.

      – А що це таке я намацала? Твердий вузлик, з лівого боку, – сказала вона.

      – Це шов. Він зробив його для того, щоб зчепити кровоносні судини.

      Ріццолі підняла на нього очі, приголомшена.

      – Тобто, це хірургічний шов?

      – Звичайний кетгут 2/0, – припустив Мур і глянув на Тірні, чекаючи його підтвердження.

      Тірні кивнув.

      – Точно такий шов ми знайшли і в Діани Стерлінґ.

      – Кетгут 2/0? – слабким голосом запитав Фрост. Він відійшов від столу і стояв у кутку, готовий щомиті кинутися до умивальника. – Це що, назва якогось бренду?

      – Ні, це не назва бренду, – відказав Тірні. – Кетгут – це вид хірургічної нитки, виготовленої з кишок корів або овець.

      – Тоді чого вона називається кетгут? – запитала Ріццолі.

      – Ця назва сягає ще часів Середньовіччя. Тоді з кишок тварин робили струни для музичних інструментів. Це слово вигадали тодішні музи́ки. У хірургії такі нитки використовують для зшивання глибоких шарів сполучної тканини. З часом вони розсмоктуються в організмі.

      – А де він міг узяти цей кетгут? – Ріццолі глянула на Мура. – Ви знайшли джерело його походження у справі