Містика сновидінь. Практичний сонник. Неля Шейко-Медведєва

невеликого житлового приміщення, яке ми називаємо свідомістю, людське царство перетворюється в печери Аладіна. Там нас очікують не лише дорогоцінні скарби, але й небезпечні джини». Страхаючись джинів, ти відмовляєшся від скарбів, дорога.

      Б. І що саме ти вважаєш «дорогоцінними скарбами»?

      А. Віщі, містичні сни, які допомагають людині, а то й змушують її змінювати думки, мрії, ідеї. Тобто, докорінно змінюватися на краще, пильніше, відповідальніше ставитися як до життя, так і до смерті. Поезія (справжня!) і віщий сон мають спільне джерело. Муза талановитого поета не пурхає над ним, а подібно душі сновидця, в якій не згасла жага пізнання, перебуває на межі миттєвості й вічності й там, як богиня долі Парка, з вражень дня і ночі висновує Здогад.

      «Денні» вірші, «денні» сни, в яких не вловлюється подих вічності, – витвори без підтексту, як правило, неглибокі й швидко забуваються. А віщі сни, так само, як і геніальні вірші, залишаються в пам’яті назавше, бо вони – діти дня і ночі, пізнаного і непізнаного, минулого й вічного. Той, хто подібно тобі, нехтує ними, нехтує самопізнанням, самовідкриттям і самовикриттям, мов листок пливе на поверхні ріки життя.

      Б. Ну годі! Вважай, що ти переконала мене, «сновидице»! Якщо мені присниться якийсь неймовірний сон, я звернуся до тебе, щоб ти витлумачила його.

      А. Звертайся, але май на увазі, що ніхто не зробить цього краще за тебе, бо на відміну від сторонньої людини, ти знаєш про себе все чи майже все: обставини свого життя, свої грішки, свої мрії, прагнення, стан здоров’я і т. і. То ж вчися сама.

      Б. Гаразд, спробую. Підкажи мені, який Сонник нині вважають найповнішим, найдосконалішим?

      А. Запитання просте й, водночас, складне. Почну здалека. Понад двадцять років тому я придбала свій перший Сонник «В царстве сна и смерти» російського автора Євгена Цвєткова – невеликий за обсягом і дуже лаконічний. Відтоді я почала записувати свої сни, а також сни своїх родичів, друзів і знайомих. Причому, не всі, а лише ті, які, на думку сновидців, збулися. Й також тлумачення окремих символів, які дарували мені малознайомі люди, переважно жінки, порівнювала їх з тлумаченнями, які мені пропонували Сонники, й… робила висновки. Той самий шлях долав свого часу і Євген Цвєтков. «Двадцять років я займався сновидіннями – своїми і чужими. Не психологією, не аналізом сонних марень, а саме роздумами над ними, як роздумують над картиною великого майстра, притчею мудреця або уривком зі Святої Книги, який запав у серце… Кожна людина, яка тлумачить свої сни, здійснює ту ж роботу, що й поет, чи письменник, які «мучаться» своїми творами, ще ненародженими, поки раптом їх не осяє…»

      Б. До чого це ти?.. Я ж питала про Сонник!

      А. До того, що всяка справжня розгадка сну – подія творча. Тлумачення сну – це творення оповідання про задум долі. Без натхнення вигадування є бездарним. Ти хочеш, щоб я запропонувала тобі не Сонник, а довідник. Щоб ти відкрила його і без будь-яких зусиль розуму і серця отримала однозначну вичерпну відповідь.