Людина без даху і дверей. Сергій Мисько

розмову з красунею за склом. Опісля багатогодинного витріщання на відстані, вибрав найбільш слушний момент, коли у крамничці не було покупців. Зайшов грюкнувши дверима. Відразу пожалкував за свій неохайний одяг. Комбінезон у жахливих плямах аж ніяк не передбачав вишуканої і відвертої розмови.

      Дійсно, він справляв враження божевільної людини. Інакше й не скажеш. Скуйовджене руде волосся на голові, багатоденна щетина, брудне лахміття не по сезону. А ще дивні шрами на щоках у вигляді хрестів. Ніби їх зробили навмисне, спокутуючи якусь провину. Попри літню спеку натягнув на себе брудного комбінезона. Хоча на ногах були нові новісінькі туфлі. Неможливо визначити якого віку ця дивна людина. І не стрий, бо тримався на ногах з рівною спиною і блиск в очах видавав ще молодий запал. Але звісно, що вже не парубок.