Мудрі жінки. Людмила Когут

чемно подякувала і вийшла мовчки. Що можна сказати в цій ситуації?! Не поспішаючи, зайшла в магазин. Сьогодні вона не запізнювалась.

      Богдан приїхав під офіс у поганому настрої. Не хотів нікого бачити, особливо своїх густонаквацьованих бухгалтерів.

      Привітався до секретарки і сказав, що має важливу роботу – нікого до нього не пропускати, хіба що з’єднувати телефоном.

      Віра здивовано подивилась на шефа, коли він, мов темна хмара, пройшов повз неї у свій кабінет. Вона працювала з ним майже десять років, але таким лихим його ще не бачила. Вимкнула музику, у приймальній запанувала тиша, серед якої було чути тільки звук клавіш комп’ютера та шелест паперу.

      Богдан сів за стіл, увімкнув свій комп ютер і почав переглядати давні договори на виконання робіт. Шукав договір з тим супермаркетом, у якому працювала колись Світлана. Знайшов у комп’ютері – подивився на дату підписання договору. Почав шукати в робочих папках екземпляр договору, і знайшов: підписаний ним і його бухгалтером, а з боку супермаркету – директор і головний бухгалтер Світлана Вишиванна. Яке гарне і милозвучне ім’я та прізвище! Богданову душу стискав невимовний жаль до нещасної жінки, защеміло тверде чоловіче серце.

      Він багато побачив на своєму життєвому шляху – нелегка служба в армії, дідівщина і приниження молодших солдатів, кохання, зрада.

      Богдан важко пережив зраду своєї дружини, але вчинив з нею порядно, по-людськи. Забрав Г алину з чужою дитиною з пологового будинку, заплатив лікарям за пологи. Купив дитині все необхідне на перший час. Перевіз усі речі колишньої дружини на ту квартиру, яку вона знайшла заздалегідь.

      Так сталося, що за довгі роки Богдан жодного разу не зустрів Галину десь у місті. Він нічого про неї не знав і не хотів знати. Оминав навіть усіх спільних шкільних та інститутських знайомих. Згодом Богдан цілком звільнився від пут колишнього кохання. Це звільнення було таким нелегким, що він не один раз ледь стримував у собі пориви злості і образи на колишню дружину. Але час лікує, у його душі давно стерся слід від першої зрадливої любові.

      Сьогодні Богдан хотів знати все про чужу і нещасну жінку з магазину. Він розумів її – вона пережила страшні випробування і, що найвірогідніше, не зовсім заслужено.

      Богдан почав переглядати свої записники і згадувати, хто його познайомив із керівництвом супермаркету, з яким згодом був підписаний договір на встановлення й експлуатацію сигналізації.

      Переглянув декілька записників – знайшов. У відділі постачання працював його колишній однокласник. Богдан зателефонував йому на роботу. Відповіли, що він тут давно не працює.

      Богдан набрав домашній номер телефону. Слухавку взяла дружина, сказала, що він на роботі, і дала номер мобільного.

      Поки Богдан усе це з’ясовував, відчув, що від хвилювання йому пересохло в горлі. Однокласник зрадів, але був здивований несподіваним дзвінком. Богдан розпитував про Світлану.

      – Так, знав таку. Чудова людина, порядна жінка. Підло підставили, як маленьку дівчинку.