Рогнеда. Валентин Чемерис

звалися-бо ті варяги русь.

      Інші так само зовуться свеї.

      Інші – урмани, аньгляне,

      Інші – готи, – от так і ці [прозивалися русь].

      І сказали русь, чудь, словени, кривичі і весь:

      «Земля наша велика і багата,

      А наряду нема в ній;

      Ідіть княжити і володіти нами».

      І зібралися три брати з родами своїми,

      І взяли з собою всю русь,

      І прийшли найперше до словінів,

      І поставили город Ладогу,

      І сів найстарший, Рюрик, в Ладозі,

      А другий, Синеус, – на Біліозері,

      А третій, Трувор, – в Ізборську.

      І од тих варягів прозвалась земля Руською.

      І як минуло два роки, помер Синеус

      І брат його Трувор…

      І прийняв Рюрик всю владу один;

      І прийшов до Ільмера,

      І поставив город над Волховом,

      І назвав його Новгород,

      І сів тут княжити,

      І роздавав мужам своїм волості,

      І город ставив, тому – Полтеск, тому Ростов, другому – Білоозеро.

      І в тих городах варяги були нахідники,

      А перші посельці в Новгороді – словени.

      А в Полоцьку – кривичі, в Ростові – меряни, на Біліозері – весь, на Муромі – мурома,

      І всіма ними володів Рюрик.

      І було у нього двоє мужів не його племені,

      Але бояри – Аскольд і Дір.

      І відпросилися вони до Цареграда з родом своїм.

      І пішли по Дніпру,

      І, йдучи мимо, уздріли на горі город

      І запитали кажучи: «Чий се город?»

      І відповіли вони: «Було три брати, Кий, Щек, Хорив,

      І поставили вони город цей,

      І згинули. А ми роду їхнього, сидимо тут

      І платимо данину козарам».

      І осталися Аскольд і Дір в городі цьому,

      І багато варягів зібрали

      І почали володіти польською землею.

      А Рюрик княжив у Новігороді».

      Вже відзначили 1150-ліття Новгорода (офіційною датою заснування міста вважається 859-й рік). Як тільки місто не звалося за ці одинадцять з половиною століть: Старий город, Новий город, Новгород (до 1999-го року) потім урочисто-піднесено – Великий Новгород (його сьогоднішня офіційна назва). А ще ж була Новгородська республіка (ліквідована московським царем Іваном III в 1478 році), за незалежності місто врочисто і з великою повагою називалося (хоч шапку при цьому знімай та в пояс кланяйся): Господин Великий Новгород. (У скандинавських сагах це – Хольмгард.)

      Сьогодні про Новгород пишуть, що це – місце покликання літописного Рюрика та зародження руської державності. Мабуть, так воно і є.

      Край той здавна називали Новгородською землею, або ще – Новгородською Руссю. Особливістю Новгорода є те, що він завжди був і залишається розділеним на дві частини – Торгову і Софійську сторону, кордоном між якими є ріка Волхов.

      Раніше це було не просто поділом географічного характеру, суперництво жителів Торгової і Софійської сторін нерідко призводило до сутичок на мосту через ріку. Середньовічне місто склалося на місці значно ранішніх поселень біля джерел Волхова та Ільменя.

      У