Країни світу. Африка. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

єдності.

      Вулиця одного з провінційних містечок

      Втім, спокою в державі не було ще довгі роки. Антикомуністичні сили чинили опір уряду. На його боці виступали СРСР і Куба, а на боці опозиції – США і ПАР. Вторгнення військ ПАР на територію Анголи тривали аж до 1990 р.

      У 1988 р. анголо-кубинські війська нанесли нищівної поразки військовим частинам ПАР. У грудні того ж року між Анголою, Кубою і ПАР була прийнята угода про надання Намібії незалежності в обмін на виведення кубинських військ з ангольської території. Рада Безпеки ООН призначила комісію для перевірки виконання цих домовленостей.

      Але внутрішня ситуація в Анголі не покращилася. Опозиція вимагала від уряду створення в країні багатопартійної демократії. Натомість уряд запропонував амністію всім опозиціонерам. Вони з цим не погодилися і відповіли черговим озброєним виступом проти існуючого режиму. А після нападу партизан на кубинську військову частину Куба припинила вивід своїх військ з Анголи. Тільки в 1990 р. обидві сторони погодилися на суттєві поступки одна одній. Був призначений тимчасовий воєнний уряд, проголошено утворення багатопартійної політичної системи і необхідність перегляду конституції, введення ринкової економіки. Почався відхід від марксистсько-ленінської ідеології. Перші демократичні вибори були призначені на 1992 р. Результати їх не задовольнили опозицію. Знов спалахнула громадянська вій на. Незважаючи на втручання Ради Безпеки ООН, політична нестабільність в Анголі триває. Вона поглиблюється намаганням провінції Кабінди відокремитися від республіки. Сепаратистський рух тут пов’язаний з головною силою ангольської опозиції – Національним союзом за повну незалежність Анголи.

      Незважаючи на всі ці події, Ангола визнана у світі на рівні найбільших міжнародних політичних утворень. Вона є членом ООН, Організації африканської єдності та Спільноти розвитку Півдня Африки.

      Сучасна Ангола вважається парламентською республікою. На її чолі стоїть президент. Законодавчий орган – парламент, який тут називають Національними зборами. Країна поділена на 18 провінцій, якими керують губернатори і місцеві законодавчі органи. У свою чергу провінції поділяються на ради, комуни, округи, райони і селища.

      Столицею республіки є Луанда – найбільший порт країни. Тут мешкає понад 2 млн жителів. Найбільшими адміністративними, економічними і транспортними центрами внутрішніх районів держави вважаються Самбо, Маланже, Лубанго і Куіто.

      Офіційною мовою є португальська. Державна грошова одиниця – кванза.

      Панорама Луганди

      Ангола має дуже багаті природні ресурси: родючі землі, запаси нафти, діамантів та інших природних копалин. Проте громадянські війни звели нанівець економіку країни. Ситуацію погіршувало те, що доходи від продажу діамантів та нафти направлялися на воєнні потреби. Мали вплив і інші фактори.

      До проголошення