Загадки природи. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

спеції, прохолодні напої, посуд, каву, мило, харчову олію, репеленти, фарби, клей, ліки, тканини, нитки, струни, рибальські сіті й мотузки. Останні, до речі, такі міцні, що їх не може розірвати навіть слон!

      Баньян

      А тепер давайте познайомимося з іще одною примхою природи – бенгальським фікусом (баньяном). Ця рослина починає своє життя на іншому дереві. Однак, зростаючи, вона випускає численні повітряні корені, що, подовжуючись, досягають землі. Корінці баньяна закріплюються в грунті й поступово перетворюються на… стовбури, що підтримують важкі гілки рослини. Старі бенгальські фікуси мають висоту до 30 метрів і обіймають площу в кілька гектарів. Важко повірити, що цілий ліс могутніх стовбурів найчастіше на ділі є одним деревом, вік якого становить від 200 до 600 років!

      Дивні рослинні релікти донині можна побачити в багатьох країнах світу. Наприклад, у Мексиці, на південному схилі Поперечної Вулканічної Сьєрри, поблизу містечка Тулі росте одне з найбільших і найдавніших дерев нашої планети. Це – тис, що найчастіше шанобливо називають «Деревом Тулі». Тиси, до речі, взагалі належать до так званих тисячолітніх рослин. В Англії, у графстві Кент, тягнуться до неба екземпляри, які живуть уже понад 3000 років. Такі довгожителі є на Кавказі, біля підніжжя Альгейських Альп і в Шотландії (найдавніший у Європі тис Фортингаля).

      Вік могутнього «Дерева Тулі» вчені точно визначити не можуть. Одні твердять, що він перевищує 4000 років, інші вважають цю цифру наполовину перебільшеною. За легендою, саме під цим тисом 500 років тому завойовник Мексики Кортес розбив свій табір; пізніше іспанці побудували в тіні зеленого велетня католицький храм. Немаленький будинок здається іграшковим будиночком на тлі грандіозного стовбура. Габарити одного з рослинних патріархів землі вражають: його висота становить 48 метрів, а діаметр 550-тонного стовбура дорівнює 38 метрам. Тінь від крони унікального тиса покриває 800 квадратних метрів.

      Пляшкове дерево

      Але «Дерево Тулі» – далеко не найвище на Землі. У будьякому разі, його жодним чином не можна порівняти з австралійськими евкаліптами. Найбільший точно обмірюваний представник цього виду піднімав свої гілки на висоту 155 метрів. Крона австралійських гігантів складається з листків, що мають звичку повертатися ребром до джерела світла, так що опівдні сонячний промінь ковзає по них майже без затримки і дерево фактично не дає тіні. Цікаво також, що евкаліпти щорічно скидають не листя, а кору. Ці рослини прекрасні «насоси», які люди використовують для осушення грунтів. Щоб дати можливість рости високим кронам, евкаліпти «перекачують» величезну кількість води (один гектар такого лісу випаровує за рік приблизно 12 мільйонів літрів вологи), знищуючи при цьому сусідні болота. Недарма їх часто називають «протилихоманковими» деревами. А препарати з ефірної олії евкаліпта в медицині використовують як для лікування різних захворювань, так і для знезаражування ран.

      Секвоя