Кассандра. Леся Українка

      То не слова, я все те бачу, сестри,

      що говорю. Я бачу: Троя гине.

      Андромаха

      Чому? Від кого? Хто її зруйнує?

      Атріди? Ахіллес?

      Кассандра

      Не знаю, сестри.

      Я бачу тільки: Троя погибає,

      і шлюб дочки Пріама з Ахіллесом,

      червоним від крові троянських мужів,

      ганебний шлюб не врятував би Трої.

      Живі вино готують на весілля,

      мерці волають: «Крові дайте, крові!»

      …Ох, скільки крові чорної я бачу!

      І батько наш коліна обіймає

      катам своїх дітей… Я чую крик…

      ридає, плаче, скиглить, виє, виє…

      То наша мати!… Я пізнала голос!…

      Андромаха

      Боги всесильні, одберіть їй мову!

      Кассандра хапається за голову і з жахом дивиться у простор. Поліксена з плачем кидається в обійми Андромахи.

      III

      Гінекей Андромахи. Рабині прядуть і тчуть, деякі гаптують і шиють. Андромаха тче великий білий плат, обходячи навколо високі кросна.

      Андромаха (до рабинь)

      Підіть на браму ви, Левке й Хрізе,

      іди й ти, Айтро; по черзі вертайтесь,

      поглянувши на бій і розпитавшись,

      про Гектора мені звістки приносьте.

      Рабині виходять.

      Клімена (стара рабиня)

      Чому ти, владарко, сама не підеш?

      Не так би сумувала, подивившись,

      як твій герой воює ворогів.

      Андромаха

      Не можу я, Клімено, я боюся

      іржання коней, брязкоту мечів,

      і куряви, і крику, а найгірше

      того смертельного співання стрілі

      Як я те чую й бачу, то здається

      мені, що то повстав з безодні Хаос,

      що ні людей нема вже, ні богів,

      а тільки смерть панує самовладне.

      А як не бачу лютої війни,

      то й не боюся, і тоді я вірю,

      що Гектора ніхто не подолає,

      бо він герой понад усіх героїв.

      Креуза (молода рабиня)

      Се правда, владарко! Щаслива жінка,

      що може про свойого чоловіка

      таку сказати правду…

      Кассандра (раптом увіходить)

      Правда й щастя!

      Як легко ти паруєш їх, Креузо!

      Андромаха (з невиразним страхом)

      Чого тобі, Кассандро? Ти, здається,

      забула вчора в мене веретено?

      Креузо, пошукай…

      Кассандра

      Не треба, сестро.

      Не буду я ні прясти, ані ткати.

      Жалобні шати маю, а на покрив

      смертельний ти сама давно напряла,

      не знаю тільки, чи доткати встигнеш.

      Андромаха

      До чого ти се кажеш? Я на ложе

      для Гектора новий готую плат.

      Кассандра

      Я тільки се й кажу.

      Айтра (увіходить)

      Наш владар в полі