В катакомбах. Леся Українка

АТАКОМБАХ

      В катакомбах

      Посвята шановному побратимові А. Кримському

      Катакомби коло Рима. В крипті, слабо освітленій олійними каганчиками і тонкими восковими свічками, зібралась громадка християн. Єпископ кінчає проповідь слухачам і слухачкам, що стоять побожно, тихо і покірно.

      Єпископ

      Прославмо ж, браття, Господа Христа, що посадив на небі поруч себе замученого брата Харіклея.

      Хор

      На небі слава Господу Христу,

      що визволяє від земних кайданів,

      з гріховної темниці нас виводить у царство світла вічного.

      Диякон

      Амінь.

      Єпископ

      Наш брат був на землі рабом поганським,

      тепер він раб господній, більш нічий.

      Неофіт-раб

      Господній раб? Хіба ж і там раби?

      А ти ж казав: нема раба, ні пава у Царстві Божому!

      Єпископ

      Се щира правда:

      всі рівні перед Богом.

      Неофіт-раб

      І раби?

      Єпископ

      Раби Господні, брате, не забудь.

      Сказав Христос: ярмо моє солодке, – тягар мій легкий. Розумієш?

      Неофіт-раб (після тяжкої задуми)

      Ні!..

      Не можу. Не збагну я сього слова.

      Християнка-рабиня (в раптовому нестямі пророкує)

      Уже лежить при дереві сокира!..

      «Я посічу його і вергну в пломінь», – сказав Господь!.. Прийди, прийди, прийди,

      Ісусе, Сине Божий! Похилилась твоя пшениця, – жде вона серпа… Ох, доки ж, Господи?.. Рахіль ридає,

      нема її діток…

      (Безладна мова переходить в несамовитий лемент, інші жінки й собі починають голосити, дехто з чоловіків теж не витримує.)

      Єпископ (владним, дужим голосом)

      Геть, сатано!

      Твоєї влади тут немає!

      (Підходить до пророчиці, що б’ється в корчах, і кладе їй на голову руку.)

      Сестро,

      молитва й віра хай тебе рятують від навождення злого духа.

      Жінка помалу затихає під його поглядом і безсило схиляється на руки до товаришок, що піддержують її.

      Християнка (одна з тих, що піддержують пророчицю. Озивається несмілим голосом)

      Отче,

      її дитину вчора пан продав якомусь грекові з Коринфа…

      Єпископ

      Вмовкни!

      Великий наш апостол заповідав:

      «А жінка серед збору хай мовчить».

      Пророчицю тим часом виводять. Мовчання.

      Неофіт-раб (підходить до єпископа. Тремтячим від збентеження розпачливо-зважливим голосом)

      Прости, але я все ж не розумію,

      як може буть якесь ярмо солодким,

      а щось важкеє легким.

      Єпископ

      Брате мій,

      коли ти сам по волі шию схилиш в ярмо Христове, солодко се буде твоїй душі; коли ти самохіть на себе хрест візьмеш, невже він буде важким для тебе?

      Неофіт-раб

      Але нащо маєм ще самохіть у ярма запрягатись та двигати хрести по власній волі,

      коли вже й так намучила неволя?

      Намулили нам ярма та хрести і шию, й душу, аж терпіть несила!

      Я не за тим прийшов до вас у церкву,

      щоб ярем та хрестів нових шукати.

      Ні, я прийшов сюди шукати волі,

      бо сказано ж: ні пана, ні раба.

      Єпископ

      І сюю волю матимеш ти, брате,

      як тільки станеш під ярмо Христове.

      Раби господні рівні між собою.

      Ти під ярмом шлях світовий пройдеш і в Царство Боже ввійдеш, теє царство,

      де вже немає пана, окрім Бога,

      а він же нам отець. Твоя гординя була б до сатанинської подібна,

      якби ти влади Господа-Отця не хтів признати над собою.

      Неофіт-раб

      Отче!

      Яка вже там в раба гординя тая!

      Нехай і так, нехай отець єдиний над нами буде, та коли ж настане те Царство Боже? Де його шукати?

      Один з братів казав: воно на небі,

      а другий: на землі…

      (Дивиться з запитом і палким сподіванням.)

      Єпископ

      Обидва праві.

      Неофіт-раб

      Де ж на землі є Царство Боже?

      Єпископ

      Тут.

      Неофіт-раб

      У