Ти хочеш яблуко?. Ірина Стефанюк

подивилася на глядачів і на нього… Він ухопив блиск її очей! Ця жінка подарувала усмішку йому, лише йому! Поправила своє хвилясте шатенове волосся з неймовірною чарівністю і попрямувала до роялю. Довга чорна сукня з розсипом блискучого каміння окреслювали її тендітний стан. Неземна краса! А потім заграла… Виявилось, що він любить слухати класику! Тато казав, що ніколи в житті так сильно та енергійно не плескав у долоні, а «Браво!» кричав найголосніше. «Що робити? Який план дій? – думав він, спрацьовував військовий менталітет. – Не можна втрачати момент, все залежить від мене!» Хутко підвівся з місця. Намітились два варіанти. Перший: відразу йти знайомитись за куліси; другий: підійти елегантно. Зваживши секунду, вирішив діяти згідно з другим планом. Артисти – люди витончені, отже потрібно культурно. Кулею полетів до магазину, вибрав коробку «Стріла». Назва цукерок звучала, як почуття, що пронизали серце батька. У руці найкращий букет, вибраний на квітковому базарі, що недалеко від драмтеатру, і… тато був у повній готовності та впевненості в своїх намірах. За мить він стояв за лаштунками сцени, дочекався ведучого та без вступу звернувся:

      – Де зараз піаністка в довгому платті?

      – А Ви, власне, що хотіли? Хто Ви їй будете?

      На що батько без коливань відповів:

      – Я майбутній чоловік!

      – Ну, якщо так, то пройдіть он до тієї гримерної.

      Знайдете її там!

      – Дякую, Ви мене врятували!

      Тато підійшов до дверей, тричі постукав. Пролунало милозвучно: «Відчинено, заходьте!» Гримерна кімната була маленькою, але яскраво освітленою.

      Сміливо ввійшов. І… раптом уся рішучість кудись поділася! Він не очікував від себе такої скутості… А зблизька ця жінка виглядала ще привабливішою. В неї було напрочуд гармонійне обличчя: виразні брови, великі темно-коричневі очі, ніс із дрібним ластовинням та яскраво-червоні губи. Під сценічним макіяжем він бачив її природну красу. Вона стояла, немов молода цариця: горда постава, розправлені плечі, піднята голівка, красиві груди гойдались від подихів.

      Декілька секунд збентеження… І тато взяв себе в руки, зібрався духом. Зробив декілька кроків назустріч, кашкет повісив на вішак, опустився на коліна і, дивлячись прямо у вічі незнайомці, голосно продекламував:

      – Візьміть мою руку! Дарую Вам моє серце! Ваше життя буде зі мною солодким! – ліва рука з піднятим ліктем тримала цукерки та квіти, а праву руку приклав до грудей.

      Приголомшена раптовістю ситуації, жінка не змогла збагнути, чи це розіграш, чи щиросердечна пропозиція? Але цей високий красивий офіцер у білій формі з низкою нагород був таким елегантним, що їй захотілось підіграти йому. Вона простягнула руку. Тато з трепетом підніс її пальці до вуст і ніжно поцілував… Все відбувалось, як у фільмах, неймовірно!

      – Кавалер пропонує дамі руку та серце? – щирий та приємний жіночий сміх заполонив усю гримерку.

      Він насолоджувався її сміхом