Історія чемпіонатів Європи з футболу. Тимур Желдак

і втомленим. У Берліні господарі поля нейтралізували центральну вісь чехословацької збірної Андрєй Квашняк – Йозеф Масопуст. У підсумку гостям вдалося забити всього один гол – за кілька секунд до фінального свистка радянського арбітра Сергія Алімова зробив це Рудольф Кучера. Проте до цього часу східні німці змогли провести вже два м’ячі: відзначилися Дітер Ерлер і Курт Лібрехт.

      У Празі збірна ЧССР зіграла набагато впевненіше. М’яч потрапляв то в поперечину, то в штангу німецької «рамки», але тільки не у ворота. Але і в цій ситуації східні німці знайшли вихід з положення: вони буквально повисли на ногах Йозефа Масопуста і скували практично всі його дії. До того ж Масопуст лише віддалено нагадував кращого футболіста Європи 1962 року – довго перетримував м’яч, намагаючись вирішити всі моменти самостійно. Чехословакам вдалося забити гол лише завдяки помилці самих німців. Воротар Манфред Кайзер віддавав м’яч на хід захисникам, але видав, як виявилося, ідеальну передачу на Вацлава Машека, який і відкрив рахунок. Попереду замаячила перспектива додаткового матчу (правило гостьового гола тоді ще не було введено), проте безглузді голи на цей матч ще не закінчилися. За якихось 5 хвилин до кінця матчу, здавалося, проти господарів зіграли і земля і небо. На важкому, розмоклому під проливним дощем полі в простій ситуації одночасно посковзнулися захисник Ян Поплухар і воротар Владімір Мокрохайскі. У результаті м’яч дістався німцеві Петеру Дуке, якому залишилося не промахнутися по порожніх воротах. Нічия 1:1 вивела в 1/8 фіналу збірну НДР.

      Ще один сюрприз піднесли болгари, вибили з турніру сильну португальську команду на чолі з Ейсебіо. Португальці вважалися на ЄВРО-1964 фаворитами, і не тільки кваліфікаційного раунду. Не дивно, адже за них виступало сім гравців лісабонської «Бенфіки», яка в травні 1962 у фіналі Кубка європейських чемпіонів обіграла здавалося непереможний мадридський «Реал». Проте обидва матчі – в Софії і Лісабоні – завершилися перемогою господарів 3:1. Після чого збірні Болгарії та Португалії стали першими в чемпіонатах Європи, кому необхідно було провести третій додатковий матч. Героєм вирішальної зустрічі став нападник слов’ян Георгі Аспарухов. До двох голів у домашньому матчі він додав єдиний м’яч, який вирішив долю протистояння на користь болгар на 86 хвилині гри. Саме після римського перегравання про нього почали говорити у всій Європі, визнаючи нового гравця екстра-класу. У себе ж на батьківщині Георгі отримав прізвисько «цар».

      Зауважимо, що протистояння португальців і болгар увійшло в історію і ще однією яскравою ілюстрацією. Справа в тому, що збірна Португалії забила всі свої 4 голи в першу годину гри, а ось збірна Болгарії всі свої п’ять, навпаки, після 60-ї хвилини. Усі три матчі проходили за схожим сценарієм: годину болгари відбиваються, а португальці атакують і б’ють по воротах, після чого команди міняються ролями. Через роки важко судити, чи була у португальців проблема з фізичною формою, або ж це була тактична задумка тренера болгар, але факт