Божевільна історія емансипації однієї Стейсі Адлер. Boy in Detroit

тіло? Дірка для твого члена? Відпусти мене! – у пориві злості Стейсі вдарила коліном чоловіка по яйцях.

      – СУКА-А-А-А!!!

      – Іди на хуй, їбанафт, – Томаса це не вразило, і він тримаючись однією рукою за місце удару, плюнув в обличчя своєї подруги, і стягнув з неї накидку. – Я зараз тобі покажу! Ти що бісишся, бо я жінка? Тому що тебе несподівано переміг хтось із вагіною? Якщо в тебе є пеніс, це ще не означає, що тебе боятимуться. Навпаки, може ти й самець, але якщо ти ще хоч раз гавкнеш, торкнешся, чи плюнеш мені в обличчя, я схоплю тебе за причиндали і видеру їх з м’ясом. Зрозумів? Я жінка, а не дірка! – розвернувшись, вона пішла, залишаючись тільки в облягаючих легінсах і чорному ліфчику.

      – Ну да я психанула, але не шкодую про таке рішення. Мені набридло бути просто секс-іграшкою для нього. Я йому покажу, що мене треба поважати, що маю свою думку!

      Пробираючись через нічні вулиці Детройта, дівчина була у сльозах. Вона порвала з хлопцем, якого кохала. Ось тільки її вбрання привертає зайву увагу з боку перехожих. Але як тільки, «нічний метелик» підходив ближче, всі одразу вибачалися, розуміючи, хто перед ними.

      На порозі будинку, де Стейсі винаймала квартиру, її зустрів добродушний господар.

      – Міс Адлер, все гаразд?

      – Пиздець як гаразд, – вона обійняла чоловіка років сорока, – я порвала з цим йобаним виродком, йому потрібна була тільки моя… – господар перебив дівчину.

      – Не треба, скажіть культурно.

      – Він бачив у мені тільки вагіну на ніжках, – зітхнула Стейсі, – хочу свій улюблений бургер.

      – Я принесу у вашу квартиру, тільки вдягніть бодай футболку, не треба в ліфчику ходити.

      – Це містер Седлер, він дав мені квартиру, про яку навіть не знає мудила. Седлер єдиний, кому я можу довіряти.

      Покуштувавши бургер, дівчина заснула прямо на дивані.

      Пробудження рано-вранці було не найприємнішим, особливо після такої ночі. Єдиним порятунком для Стейсі став білий порошок, що вже був розсипаний на столі. «О-о-оу, дорогий чекав мене.», подумала вона, і знайшовши кредитку зробила кокаїнову доріжку, і засмоктала носом її в себе, шліфанула все це горілкою прямо з пляшки, і нові сили наповнили дівчину. Бляха, де ж він, тільки зараз вона не змогла знайти свій айфон.

      – Пиздець, – зітхнула вона, зрозумівши, що смартфон залишився в накидці, яка, своєю чергою, залишилася в колишнього.

      Стейсі взяла з собою почату пляшку горілки, і так швидко побігла сходами на перший поверх, що збила чоловіка на сходах.

      – Дивись, куди преш стерво! – після цих слів чоловіка дівчина завмерла спиною до нього. – Що встала, думаєш, узяла горілку і все можна бухати пішла? – як тільки хлопець підійшов до неї впритул, жінка повернулася обличчям. – Я не знав, вибачте мені! – він дізнався, хто перед ним. А дівчина без емоційно підняла пляшку горілки і з усієї сили вдарила незнайомця по голові.

      – Вибачення приймаються, – спокійно відповіла вона і пішла далі. «Вау!» біля самих дверей на вулицю була, найімовірніше бита яка не мала власника, але миттю знайшла господиню.

      Блукаючи