Боротьба з тінню. Психологічна драма. Ольга Демина

Степанович перебиває Марка на півслові.

      ЮРІЙ СТЕПАНОВИЧ. Марку, скільки це у тебе часу на годиннику? Я не розумію, це що… вже так пізно! Ось це так!

      МАРК (маше рукою і посміхається). Та ні! Цей годинник просто не в робочому стані. Він поламався вже давно. А в мене немає часу та й, звісно, і грошей, щоб його полагодити.

      ЮРІЙ СТЕПАНОВИЧ. Зрозуміло. А годинник, я бачу, коштовна річ.

      МАРК. Так. Цей раритет належить нашій сім’ї.

      ЮРІЙ СТЕПАНОВИЧ (усміхнувся). Це ж треба, раритет! Сучасна молодь знає стільки нових слів!

      МАРК. Сучасна молодь розвинута.

      ЮРІЙ СТЕПАНОВИЧ. Ми свого часу були менш розвинуті, проте більш прагматичні і пристосовані до життя.

      МАРК. Мабуть це так і є…

      ЮРІЙ СТЕПАНОВИЧ. Ну, я пішов, Марку. Бувай! Мені там ще треба прибирати, там повно води… Незабаром дружина прийде з роботи, пиляти мене почне, обурюватись, що таке сталося… потоп оцей і знову ж збитки. Що мені їй казати, Марку?

      МАРК. Скажіть, що я все віддам… найближчим часом.

      ЮРІЙ СТЕПАНОВИЧ. Добре. Так тому і бути.

      Сусід пішов.

      СЦЕНА ДРУГА

      Марк у задумі стоїть посеред кімнати, не знаючи, чим себе зайняти. Цієї хвилини знову пролунав дзвінок вхідних дверей.

      МАРК (розсерджено). Хто це знову до мене прийшов?! Це не будинок, а прохідний двір якийсь! Коли мені, питається, працювати над новим текстом? Коли закінчувати новий роман. Ось зараз я їм все скажу в обличчя…

      Марк рішуче йде у бік вхідних дверей. Відчинивши двері, він зупиняється у нерішучості.