Кровавый юбилей. Олег Ракитянский

Арк. 140.

      45

      Что характерно в этом смысле польское название УВО является, возможно, переводом для служебного пользования и число 1921 рукою переправлено на 1920 г. Однако большинство материалов следствия против УВО основано на воспоминаниях М. Кураха, в которых фигурирует 1921 г.

      46

      М. Борис. З історії національно-визвольного руху на Долинщині // Нескорена Долинщина. Літопис визвольних змагань. Мартирологи, біографії, спогади, документи, фотографії. – Івано-Франківськ: Нова зоря, 2002. – С. 7–8.

      47

      ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 33258. – Арк. 62 зв.

      48

      Марчуков А. В. Украинское национальное движение в УССР в 1920–1930-е годы. Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук. Москва 2003 г.

      49

      Wysocki R. Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów… – S. 42–43.

      50

      Курах М. Чи Січові стрільці брали участь у Зимовому поході? // Вісті Комбатанта. – 1961. – Ч. 1–2. – С. 29–31.

      51

      М. Курах. Варшавський акт обвинувачення… – С. 74.

      52

      ЦДІА України у Львові. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 3105. – Арк. 111; Ф. 371. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 110, 119, 148, 149.

      53

      Мартинець В. Українське підпілля. – С. 33; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 34.

      54

      Васюта І. Політична історія Західної України… – С. 135; Ведєнєєв Д. Зародження спеціальних служб… – С. 58; Мірчук П. Нарис історії ОУН. – С. 21.

      55

      После переезда правительства ЗУНР в Вену, 11 августа 1920 г. Е. Петрушевич назначил Р. Перфецкого уполномоченным Диктатора по связи с Краем. До этого, в мае-августе 1919 г. он исполнял обязанности референта при Правительстве Диктатора ЗУНР для налаживания и поддержания отношений с Краем.

      56

      Западно-украинская народная республика 1918–1923. Правительство. Личности. Львов. 2009. – Стр. 239

      57

      Мирчук П. Нарис Історії ОУН. 1920–1939 роки. Видання третє, доповнене. – Київ: Українська видавнича спілка, 2007. – С. 33.

      58

      З. Кныш. http://avancar.ucoz.ua/index/nacionalistichna_literatura/0–23

      59

      З. Кныш. http://avancar.ucoz.ua/index/nacionalistichna_literatura/0–23

      60

      Срібняк І. Обеззброєна, але нескорена. Інтернована Армія УНР у таборах Польщі і Румунії (1921–1924 рр.). – Київ—Філадельфія, 1997. – С. 82–87.

      61

      Архів ОУН в Києві. – Листи Є. Коновальця. 1919–1922, 1937 рр. – Лист Є. Коновальця до А. Мельника від 21 вересня 1921 р. – Арк. 242.

      62

      ЦДАВО України. – Ф. 4465. – Оп. 1. – Спр. 28. – Арк. 1.

      63

      Кентій А. В. Збройний чин українських націоналістів. 1920–1956. Історико-архівні нариси. – Т. 1. Від Української Військової Організації до Українських Націоналістів. 1920–1942. – К., 2005. – С. 34.

      64

      ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 33258. – Арк. 62 зв.

      65

      Васькович Г. Євген Коновалець і Євген Петрушевич… – С. 309; Мартинець В. Українське підпілля від УВО до ОУН… – С. 34–35.

      66

      Мартинець В. Українське підпілля від УВО до ОУН… – С. 35.

      67

      Навроцький