Завдання Героїв. Морган Райс

крок уперед та вистрілив, молячись, щоб він поцілив. Він знав, що в нього не буде часу на другий постріл.

      Камінь поцілив звіру прямісінько у праве око та вибив його. Це був сильний кидок; він міг би геть вбити тварину поменше.

      Але це не була тварина поменше. Цей звір був нестримний. Він зойкнув від пошкодження, але навіть не сповільнився. Навіть без ока, навіть з каменем у своєму мозку, він продовжував свій напад на Тора. Тор нічого не міг вдіяти.

      Наступної миті звір вже був на ньому. Він підняв свої величезні пазурі та вдарив Тора по плечу.

      Тор скрикнув. Він відчув, наче три ножі прорізали його тіло. З рани миттєво заюшила гаряча кров.

      Звір притиснув його до землі усіма чотирма лапами. Його вага була невимовною, наче слон стояв на Торових грудях. Тор відчув, що його грудна клітина не витримує.

      Звір відкинув свою голову, широко відкрив пащу, оголивши ікла, і почав опускати її до Торової горлянки.

      Тор зумів піднятися та схопити його за шию, що була наче суцільний сталевий м’яз. Тор ледь тримався. Його руки тремтіли, а ікла звіра опускалися все нижче. Він відчував гаряче дихання тварюки своїм обличчям, а слина монстра капала йому на шию. З глибини грудей звіра, обпікаючи вуха Тора, пролунав страшний рокіт. Він знав, що помре.

      Тор закрив очі.

      Будь ласка, Господи. Дай мені сил. Допоможи мені здолати цю істоту. Будь ласка. Я молю тебе. Я зроблю все, що ти захочеш. Я буду зобов’язаний тобі своїм життям.

      І тоді щось сталося. Тор відчув потужне тепло у своєму тілі, яке проходило через його вени, наче енергетичне поле. Він розплющив очі та здивувався побаченому: з його долонь випромінювалося жовте світло. Коли він спробував відштовхнути звірячу горлянку, він дивним чином зміг це зробити, в нього вистачало сил боротися.

      Тор продовжував тиснути, допоки не відштовхнув звіра. Його сила росла, і він відчув надзвичайну енергію – вже за мить звір відлетів на добрих десять футів, впавши на спину.

      Тор підвівся, не розуміючи що щойно сталося.

      Встав і звір. Охоплений люттю, він знов атакував. Але цього разу Тор почувався по-іншому. Енергія протікала крізь нього. Він почував себе сильнішим, ніж будь-коли.

      Коли звір стрибнув, Тор присів, схопив його за живіт та щосили кинув.

      Тварюка пролетіла по лісу, врізалась у дерево та звалилася на землю.

      Тор розгублено дивився. Це він щойно кинув Сиболда?

      Тварина двічі кліпнула, потім подивилась на Тора. Встала та почала чергову атаку.

      Цього разу, коли звір напав, Тор схопив його за горлянку. Вони обидва впали на землю, звір зверху. Але Тор зумів прокрутитися і опинився згори. Тор тримав звіра обома руками, поки той намагався всадити у нього свої ікла. Тор відчув новий приплив сил та міцно притис звіра до землі. Він дозволив енергії циркулювати крізь нього. І скоро він відчув себе сильнішим за звіра.

      Він задушив Сиболда до смерті. Врешті, звір обм’як.

      Тор не міг зсунутися з місця ще з хвилину.

      Він повільно