Я від Яники. Яника Мерило

ультатів. Її емпатія, доброта, креативність і неймовірна допитливість роблять її ідеальним партнером, про якого тільки може мріяти архітектор.

Мануела Гатто, директорка Zaha Hadid Architects

      Ви тримаєте в руках не просто книгу, а захоплюючу історію життя успішної бізнесвумен і леді-лідера, яка, пройшовши непростий шлях, стала тригером змін і трансформацій у різних сферах життєдіяльності декількох міст і навіть країн. Яніка Мерило повертає нас своєю книгою до подій недавнього минулого, змушує задуматися над важливими моментами історії й надихає на подальший цифровий розвиток і рух вперед.

Юрій Гусєв, голова Херсонської обласної державної адміністрації, заступник міністра оборони України (2015–2016)

      Відмінна книга про початок шляху. Рекомендую!

Давид Арахамія, Голова депутатської фракції «Слуга Народу»

      Яніка – це справжній друг Покрова. Вона допомогла реалізувати проєкти, про які ми навіть не знали, не могли уявити, що вони у нас будуть. На всіх етапах реалізації Яніка була поруч, і це залишається незмінним – разом йти до кінця, до позитивного результату, до перемоги. При цьому все, що вона робить, – не для реклами, не для картинки – це щиро і від душі. Те, що сьогодні велика рідкість.

Олександр Шаповал, мер Покрова

      Яніка – ідеальне доповнення будь-якої організації, що відкриває нові двері. Дуже мало таких людей, які за одну ніч створять презентацію для важливих зустрічей разом із ринковим аналізом і її впевнено презентують. Нескінченні перельоти, відрядження з ночівлею, це вимагає особливої витривалості. На додаток до всього, вона ростить дитину і пише вірші.

Урмас Сиирумаа, засновник фонду US Invest і президент Олімпійського Комітету Естонії

      Дитинство в атмосфері трьох мов, життя на дві країни, теологія, IT, космос, електронний уряд, інвестиції, журналістика, державні реформи, допомога ветеранам АТО і глибока віра в те, що правильне бачення передує правильній реальності. Неймовірна історія жінки, розказана нею, на самому початку цієї історії.

      Рекомендується всім, хто й досі вірить у те, що стать зумовлює професію, а великі державні зміни – заняття виключно для чоловіків.

Ольга Руднєва, директорка Фонду Олени Пінчук

      Є різні історії. Одні наповнені фактами, цифрами і подіями. Інші – емоціями, персонажами і яскравими моментами. Книга Яніки – це мікс першого і другого. Але в будь-якому випадку, це вкрай цікаве читання, яке захоплює з перших сторінок.

Борислав Береза, народний депутат України VIII скликання

      Коли Яніка приєдналася до Arvopaperi, вона була двадцятирічною програмісткою. Спочатку вона зачарувала красою і вмінням комунікувати, а з часом – професіоналізмом і працездатністю. Завдяки допомозі Яніки народилися найкращі у сфері інвестицій медіа, онлайн-сайт і форум, на якому були присутні всі зацікавлені в інвестуванні. А Яніка стала таємничою зіркою фінського світу інвестування.

Ельяс Репо, керівник і головний редактор Arvopaperi

      Яніка – це нереальна енергетика. Вона здатна зарядити ідеями навіть заморочених адмінів. Ми наживо познайомилися на зустрічі разом із Євгеном Уткіним і одразу пішли в тематику IT і змін в країні. Говорячи про скасування довідок, захисту IT-бізнесу і створення цифрових сервісів, мимоволі перша асоціація – Яніка. І це, справді, велика щоденна праця, яка змінює Україну на краще.

Олексій Гриценко, підприємець, один із засновників Автомайдану

      – Слухай, давай я підійду до того депутата ось у цьому? – і молодий депутат тієї ж фракції гордо зняв піджак.

      А під ним – футболка з великим написом «Я вiд Янiки».

      Я засміялася:

      – Не треба. Тільки я «вiд Янiки».

      Розділ 1

      Створення мого маленького світу

      «Дівчино, а ви тут часто?»

      Хоча навряд чи він так запитав. У нього відмінне почуття гумору і досить креативне мислення. Вища філософська освіта і вища художня, все-таки.

      А вона тут, справді, бувала часто. Моя мама влітку підробляла гідом, і саме Казанський собор був тим місцем, куди вона постійно возила туристів, щоб показати всю красу Пітера. Так вони і познайомилися: у той день тато отримав диплом у пітерському університеті і йшов додому з пакетом продуктів повз лавочку, на якій сиділа незнайомка.

      Далі моя доля була вирішена. Після доленосної лавочки пройшло кілька років вокзальних перонів в Пітері і Тарту, сотні листів і десятки дзвінків «вічного 07».

      Сімдесят друга! Чекаю, затамувавши подих!

      Не може бути, повторіть, я впевнений – вдома!

      А, ось уже відповіли… Ну, здрастуй, – це я!

В. Висоцький

      Хто зміг би протистояти моїй юній мамі? І тато вирішив переїхати в Тарту – маленьке зелене університетське містечко в Естонії. Точніше, переїхати, залишивши собі в Пітері крихітну майстерню від Спілки художників «на горищі», біля самого Литейного.

      Почувши