30 років незалежності України. Том 1. До 18 серпня 1991 року. Олександр Бойко

порядку в трудових колективах… Словесні декларації та заяви про необхідність перебудови… не завжди підкріплюються конкретними справами»[43]. Така ситуація не випадкова, адже у цей час кадрова політика КПУ фактично не виходила за рамки косметичних змін: з квітня 1985 р. по жовтень 1986 р. було звільнено лише 118 партійних, радянських, господарських керівників номенклатури ЦК, які не впоралися з роботою, або ж скомпрометували себе, крім того, до партійної відповідальності було притягнуто 388 керівників[44]. Отже, реформаційний курс М. Горбачова на початковому етапі сприймався на місцях як чергова кампанія наведення елементарного порядку, зміцнення трудової та технологічної дисципліни, підвищення відповідальності кадрів. У цей час керівники на всіх рівнях не стільки перебудовувалися, скільки імітували участь у реформах, вичікуючи, коли згори пролунає команда: «Досить».

      Э. А. Шеварднадзе

      Фото: Helene C. Stikkel

      Варто підкреслити, що дисципліна – один з ключових факторів, що забезпечує життєдіяльність та функціональні можливостікомандної системи, з огляду на це, навіть незначне її посилення дало певний ефект. За 1985/86 років темпи приросту промислової продукції України становили 4,3 % і перевищували середньорічні показники одинадцятої п’ятирічки, які становили лише 3,5 %. Тобто після невпинного зниження відсотка середньорічного приросту, яке почалося ще на початку 60-х років, він вперше почав зростати. Ще більший прогрес намітився у сільському господарстві республіки: якщо в 1981–1985 роках середньорічний приріст основних показників цієї галузі становив лише 0,5 %, то у 1985—86 роках – 3,5 %[45]. Тенденція до зростання економічних показників була загальносоюзною і зміцнювала у керівництва утопічні надії на швидке поліпшення життя традиційними командними методами.

      Особливо яскраво віра ініціаторів перебудови у старі силові підходи до вирішення суспільних проблем виявилася у ході антиалкогольної кампанії, яка розпочалась з червня 1985 р. після виходу у світ постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР про боротьбу з алкоголізмом та його негативними наслідками.

      Проблема пияцтва в СРСР обговорювалася на засіданні Політбюро ЦК КПРС ще на початку квітня 1985 р. Саме тоді доповідач М. Соломенцев навів сумну статистику: 9 млн осіб у стані сп’яніння щорічно підбирають на вулицях, 1,5 млн знаходиться на примусовому лікуванні. Жінки складають більше третини п’яниць і алкоголіків, а молодь – половину. У той час, як в царській Росії жінок-п’яниць майже не було, а молоді й зовсім. За споживанням алкоголю на душу населення СРСР перевершив дореволюційну Росію в два з половиною рази… Наслідком такої ситуації були 30 млрд на рік прямих збитків, а якщо врахувати і непрямі втрати – всі 80 млрд (лише обслуговуючий персонал медвитверезників нараховував у той час 75 тис. осіб). У ході обговорення М. Горбачов акцентував, що мова йде не тільки про головну соціальну проблему теперішнього часу, а про біологічний стан народу, про його генетичне майбутнє. «І якщо ми цієї проблеми

43

ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 11, спр. 1338 / Постанова Політбюро ЦК КПУ «Про здійснення Черкаським обкомом партії рішень ХХVII з’їзду КПРС про перебудову масово-політичної роботи, зміцнення її зв’язку з життям» від 24 вересня 1986 р. арк. 21, 24–25.

44

Там же, спр. 1429 / Стенограма засідання Політбюро ЦК КПУ від 14 жовтня 1986 р. арк. 10.

45

Народне господарство Української РСР у 1987 році: Статистичний щорічник. – К. 1988. – С. 8.