Повести
Различные книги в жанре ПовестиВедьмин лес
Валерка и Светка снова решили отправиться на поиски приключений. На этот раз – в Ведьмин лес, о котором шла дурная молва, будто бы там неоднократно без вести пропадали люди. Не слушая ничьих предостережений, друзья отважно забрались в самую чащу, только ребята и не подозревали, чем может закончиться столь необдуманный поступок…
Зло из подземелья
Валерка и Светка – лучшие друзья. Ребятам никогда не сидится на месте, и они вечно впутываются во всякие неприятности. Вот и сейчас, отправившись в подвал, они обнаружили тайный ход, уходящий глубоко под землю. Во мраке друзей поджидала страшная находка – скелеты, а еще черная папка, которую они зачем-то забрали с собой. Тут-то все и началось. Сначала Валерка, а потом и Светка потеряли сон, их стали преследовать необычные видения. Загадка не давала покоя, и ребята решили во что бы то ни стало узнать секрет черной папки.
Проклятье колдуна
И зачем он только плевал на этот дурацкий камень! Колька играл в парке и, не заметив под опавшими листьями камень, зацепился за него ногой и упал. Какая ерунда! – скажете вы, а вот и нет! С этого момента вся жизнь мальчика пошла наперекосяк. Он успел утонуть в ледяной осенней речке, чуть не сгореть в собственной квартире, получить удар копьем. Казалось, бедствиям не будет конца. Но, как потом выяснилось, это только начало. Дело в том, что камень оказался могильным, а в парке много лет назад похоронили колдуна, чье пророчество начало сбываться…
Комашина тарзанка
Коли подружня пара, яка переживає напружений період стосунків, вирішує зупинитися на ночівлю у розташованому посеред густого лісу готелі, вона ще не знає, наскільки сильно це змінить її життя. Стосунки між двома людьми часто схожі на тонку тарзанку, натягнуту між двома берегами стрімкого потічка, впасти з якої настільки ж нескладно, як і дістатися з кінця в кінець…
Криївка
Незабутні 1970-ті. На одній шостій земної кулі будують розвинений соціалізм, у телевізорі «дорогий Леонід Ілліч», на орбіті – «Союз»-«Аполлон»… Тим часом хлопчаки із звичайного волинського села займаються своїми справами: ходять до школи, допомагають батькам по господарству, грають у футбол, у війну, рибалять, влітку працюють у колгоспній будбригаді… І лише інколи їхню увагу привертають вирви серед лісу на місці колишніх повстанських криївок, але запитання: «Діду, а якщо вони боролися за Україну, то чому вони вороги?» – так і залишається без відповіді. Здається, нічого особливого і не відбувається, крім того, що дитинство надто швидко минає…
Останній герой
Олекса, вояк УПА, після тривалих поневірянь на сході повертається у рідне село, де він залишив стареньку маму і кохану дівчину. Але повертається не сам, а з новим товаришем Віллі Шубертом, колишнім піхотинцем вермахту, скаліченим у багаторічному полоні, який прибився до нього десь на Донбасі. Майже двотижневе перебування в Західній Україні стало для Олекси і Віллі своєрідним іспитом на виживання, перевіркою їхніх людських та суто чоловічих якостей. Та хто знає, що чекає їх попереду…
Рассказ человека, оказавшегося за бортом корабля
Одна из ранних книг Маркеса. «Документальный роман», посвященный истории восьми моряков военного корабля, смытых за борт во время шторма и найденных только через десять дней. Что пережили эти люди? Как боролись за жизнь? Обычный писатель превратил бы эту историю в публицистическое произведение – но под пером Маркеса реальные события стали основой для гениальной притчи о мужестве и судьбе, тяготеющей над каждым человеком. О судьбе, которую можно и нужно преодолеть…
Хроники утопленника
«Летним вечером группа молодых людей сидела на берегу реки вокруг костра. Алкогольные пары приятно туманили головы и вскоре компания начала делиться на пары. Симпатичная блондинка и долговязый паренек, жадно целуясь и сбрасывая на ходу одежду, направились к реке. Войдя в теплую воду, парочка, пьяно хихикая, занялась любовью, вспугнув безмятежно мурлыкавших в прибрежной тине лягушек…» Произведение входит в сборник «Карабасовы слёзы».
Очамимря (Повість безврем’яних літ)
«Іде-бреде Очамимря. Іде коли берегами, а коли й руслом Ріки, мілководдям, очеретами прибережними. Іде-бреде, довгим хвостом по воді хляпає. голодним позирком ліворуч-праворуч зирить: де зайця якого зауважить, інде ондатра з води вилізла погрітися – Поженеться, ухопить, гам – і нема! Жабою великою необережною також не гребує. Помітила понад берегом лисицю, кинулась було, та не здолала: замала іще з хижою звіриною битися. Ну, нічого, вона іще росте, вона ще виросте…»
Счастливый брак
«Спустя несколько дней после находки в гараже Дарси вдруг с удивлением подумала, что никто и никогда не задает вопросы про брак. При встрече люди интересуются чем угодно – прошедшими выходными, поездкой во Флориду, здоровьем, детьми и даже тем, доволен ли собеседник жизнью вообще, а вот про брак никто и никогда не спрашивает…»