Видатний італійський літератор XIV століття, поет, учений, прозаїк, друг Петрарки, шанувальник і дослідник творчості Данте – це далеко не все, що можна сказати про одного з родоначальників італійської літератури Джованні Боккаччо (1313–1375). «Декамерон» – книга новел, що містить сто історій, розказаних молодими людьми за десять днів (звідси і назва твору – «декамерон», з грецької – «десятищоденник»), історій про людину, її гріхи та перемоги, про подолання труднощів, кохання, радість, про розчарування та надії, одним словом – про життя. В останні роки письменник, втомлений від нападок церкви, готовий був визнати «Декамерон» помилкою молодості, але нащадки назвали цю «помилку» найзнаменитішим твором Боккаччо, світовим шедевром, який зробив його ім’я безсмертним.
Мігель де Сервантес Сааведра (1547–1616) прожив життя, повне пригод і драматичних подій. Він воював, був поранений, провів 5 років у полоні, сидів у в’язниці, бувши несправедливо засуджений. Писав п’єси, оповідання та повісті, а зажив слави романом «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», який 2002 року був визнаний Нобелівським інститутом найкращим літературним твором в історії людства. Бідний сільський гідальго, Алонсо Кіхано, начитавшись романів про благородних лицарів, мандрує разом з вірним Санчо Пансою. Відтепер він – Дон Кіхот з Ламанчі, Лицар Сумного Образу. Скотарку із сусіднього села він уявляє прекрасною дамою Дульсінеєю Тобоською, заради якої готовий на подвиги. Заїжджий двір Дон Кіхот вважає феодальним замком, мідницю цирульника – золотим шоломом. Але всі його героїчні вчинки закінчуються тяжкою й водночасно смішною історією…
«Дивом природи» та «феніксом серед письменників» називали сучасники Лопе де Вегу (1562–1635) – творця іспанської національної драматургії. Понад 2000 п’єс, 21 том поетичних та епічних творів – такий творчий внесок митця не лише в іспанську, але й у світову культуру. До цього видання ввійшли дві найвідоміші п’єси іспанського драматурга – історична п’єса «Овеча Криниця» та комедія «Собака на сіні». В основу сюжету «Овечої Криниці» покладено історичний факт 1476 року – повстання селян містечка Фуенте Овехуна (Овеча Криниця) проти сеньйора Фернана Гомеса де Гусмана, яке закінчилося його вбивством. «Собака на сіні» – це історія знатної і багатої графині Діани де Бельфлор. закохана у свого секретаря Теодоро, Діана не наважується ані дати волю серцю, ані віддати коханого іншій, бо на перешкоді її пристрасті стає дворянська честь. на допомогу закоханим приходить Трістан – кмітливий пройдисвіт, і Теодоро раптом перетворюється на знатного вельможу і дворянина, що не поступається Діані ані статком, ані давністю роду. П’єси Лопе де Веги із честю пережили випробування часом і нині з успіхом ідуть на багатьох театральних сценах.
Девід Герберт Лоуренс (1885–1930)□– англійський письменник початку ХХ століття, відомий перш за все своїми психологічними романами. Найкращий з них – «Коханець леді Чаттерлі», з якого почалася європейська еротична література. Цей твір приніс авторові найбільший успіх і найгірше розчарування. Його публікація в 1928 році викликала обурення в пуританської Англії, де секс вважали гріхом, брудною справою, а відвертий опис еротичних сцен – майже злочином. У романі розповідається про життя пари вищого світу Чаттерлі. Він – аристократ-інвалід, вона – молода леді, яка не має задоволення в сексі й вже втратила надію на материнство через каліцтво чоловіка,□– закохується в лісника. Вічна тема: любов, пристрасть, зрада, обов’язок… Лоуренс спокусився на святе святих – «зламав» у своїй книжці всі станові відмінності. Роман був визнаний у Великої Британії аморальним, його заборонили, а готовий тираж вилучили й знищили. І лише в 1960 році після гучного судового процесу, який сколихнув всю країну, книгу реабілітували.
«Пригоди Олівера Твіста» – роман видатного англійського письменника, класика світової літератури Чарлза Діккенса (1812–1870). Це хвилююча історія сироти, що опинився у нетрях Лондона. Хлопчик зазнав злиднів і безправ’я, знущання і самотності, та жодного разу не поступився почуттям власної гідності. І жорстока доля відступила перед його щирим прагненням чесного життя. Олівер, завдяки спадщині, що від нього приховували, стає заможним юним джентльменом і знаходить щастя, «яке тільки можливе у цьому повному мінливості світі».
Оноре де Бальзак (1799–1850), видатний французький письменник ХІХ століття, писав про себе так: «Я належу до опозиції, яка називається життя». Підтвердженням цих слів є його «Філософські етюди», що входять до так званої «Людської комедії» – грандіозної епопеї, яка складається з понад 90 романів, повістей, оповідань, пов’язаних загальним задумом і величезною кількістю персонажів. До видання увійшли найвідоміші твори з цього циклу – «Еліксир довголіття», «Пошуки Абсолюту», «Невідомий шедевр» та інші, у яких Бальзак без будь-яких прикрас, з притаманним йому реалізмом викрив штучну мораль та лицемірні закони суспільства, змалювавши яскраву «картину звичаїв» свого часу.