Камасутра. Ватсьяяна Малланага

і рукоділля;

      • мистецтво приготування їжі;

      • виготовлення прохолодних напоїв й алкогольних настоянок належного смаку й кольору;

      • мистецтво кравця і шиття;

      • вміння вишивати, плести і ткати орнаменти й малюнки;

      • мистецтво гри в загадки;

      • вміння грати «в слова»;

      • мистецтво наслідування й перевдя-гання;

      • декламація;

      • вміння вимовляти скоромовки;

      • уміння поводитися з холодною зброєю;

      • вміння міркувати й робити висновки;

      • уміння обробляти дерево;

      • мистецтво будівництва, архітектури;

      • уміння визначати справжність золота, срібла й коштовних каменів;

      • хімія і знання про мінерали;

      • розфарбовування прикрас;

      • знання про рудну справу і видобуток корисних копалин;

      • садівництво, вміння доглядати за рослинами;

      • мистецтво влаштування боїв півнів, перепілок і щурів;

      • мистецтво вчити папуг і шпаків людської мови;

      • уміння користуватися пахощами й маслами, уміння укладати волосся в зачіску;

      • володіння тайнописом і читанням зашифрованих послань;

      • уміння шифрувати усне мовлення і розуміти інших людей, які спотворюють свою промову, щоб приховати відомості;

      Примечания

      1

       Дхарма – сукупність суспільних, сімейних, релігійних обов’язків, що визначають правила поведінки людини. Артха – придбання і правильне використання матеріальних цінностей; наука управління державою; в широкому сенсі – стратегія практичної поведінки. Кама – сфера чуттєвого й емоційного життя, збудження і задоволення почуттів; переважно – фізичний потяг і плотська любов. (Тут і далі прим. пер.)

      2

       Мокша – «звільнення», поняття протиставлене Дхармі, Артхі і Камі; відмова від мирських уподобань і активного життя, досягнення вищого стану святості.

      3

       Шастра – систематизована сукупність знань про світ і життя. Шастрами називаються давньоіндійські кодекси з різноманітних галузей знань.

      4

      Локаята – древнєіндійське матеріалістичне вчення. Ініціатором його за традицією вважають древнього мудреця Бріхаспаті, який проголосив основою буття безпочатковий (тобто безбожний) принцип «свабхава» (природи). Твори представників Локаяти не збереглися.