1984. Джордж Оруэлл

міністерств, теж ніколи не знищать. І ту дівчину з Відділу Літератури не знищать. Йому здавалося, що він інстинктивно відчуває, хто загине, а хто вціліє, хоча чим саме забезпечується виживання, навіть не поясниш.

      Тут його вивело із задуми грубе вторгнення. Жінка за сусіднім столиком, злегка повернувшись, дивилася на нього. Та сама, з темним волоссям. Вона дивилася на нього скоса, з незрозумілою пильністю. І як тільки вони зустрілися очима, відвернулася.

      Вінстон відчув, що по хребту потік піт. Його охопив огидний жах. Жах майже відразу пройшов, але настирливе відчуття незатишності зосталося. Чому вона за ним спостерігає? Він, на жаль, не міг згадати, чи сиділа вона за столом, коли він прийшов, або з’явилася після. Але вчора на Двох Хвилинах Ненависті вона сіла прямо за ним, хоча ніякої потреби в цьому не було. Дуже ймовірно, що вона хотіла послухати його – перевірити, чи достатньо голосно він кричить.

      Як і минулого разу, він подумав: навряд чи вона штатний працівник Поліції Думок, але ж добровільний шпигун і є найнебезпечнішим шпигуном. Він не знав, чи давно вона на нього дивиться, – може, вже п’ять хвилин, – а стежив він сам за своїм обличчям весь цей час, невідомо. Якщо ти в громадському місці або в полі зору телеекрана й дозволив собі замислитися – це небезпечно, це страшно. Тебе може видати незначна дрібниця. Нервовий тик, тривога на обличчі, звичка бурмотіти собі під ніс – усе, у чому можна угледіти ознаку аномалії, спробу щось приховати. У будь-якому разі недозволений вираз обличчя (наприклад, недовірливий, коли оголошують про перемогу) – вже злочин. У Новомові навіть є слово для нього: ОБЛИЧЧЕЗЛОЧИН.

      Дівчина знову сиділа, повернувшись до Вінстона спиною. Зрештою, може, вона й не стежить за ним; може, це просто збіг, що вона два дні поспіль з’являється біля нього поруч. Цигарка у нього згасла, і він обережно поклав її на край столу. Докурить після роботи, якщо вдасться не розсипати тютюн. Цілком можливо, що жінка за сусіднім столом – розвідниця, цілком можливо, що в найближчі три дні він опиниться в підвалах Міністерства Любові, але недопалок пропасти не повинен. Сайм склав свій папірець і сховав у кишеню. Парсонс знову заговорив.

      – Я вам не розповідав, як мої шибеники спідницю підпалили на базарній торговці? – почав він, посміюючись і не випускаючи з рота чубук. – За те, що завертала ковбасу в плакат зі Старшим Братом. Підкралися ззаду і цілою коробкою сірників підпалили. Думаю, сильно обгоріла. Ось негідники, а? Але захоплені, як ті хорти! Це їх у розвідників так натаскують – як можна краще, краще навіть, ніж у мій час. Як ви думаєте, чим їх озброїли в останній раз? Слуховими трубками, щоб підслуховувати через замкову щілину! Дочка принесла вчора додому й випробувала її на дверях нашої вітальні – каже, чутно вдвічі краще, ніж просто вухом! Звичайно, я вам скажу, це тільки іграшка. Але думкам дає правильний напрям, а?

      Тут телеекрани видали пронизливий свист. Це був сигнал стати до роботи. Усі ці троє чоловіків звелися на ноги та приєдналися до тисняви біля ліфтів,