Отаман. Виктор Вальд

запізнілими правовими «поступками» селянству: припиненням з 1907 року викупних платежів за «звільнення» від кріпосного права[74], створенням Державної думи – парламенту волею батюшки-царя, а головне – аграрною реформою П. А. Столипіна[75], спрямованою на руйнування громади й передачу спільнинних земель у приватну власність окремим господарям.

      Усі ці заходи, особливо аграрна реформа, могли б істотно змінити ситуацію в Росії, якби їх провели років на 20—25 раніше, але після крові 1905 року було вже пізно. Реформа поміщика Столипіна занадто відверто була спрямована на збереження поміщицького землеволодіння. Десятки і сотні тисяч знедолених витісняли з села в місто, яке не могло їх прийняти, або відправляли в далекі краї, де чимало їх опинялося ще в гіршому становищі й поверталося назад розореними і зневіреними. До цих розлючених мас додалися «іногородні» – селянство в козачих областях та інше сільське населення, переважно ледарі й злодії.

      Ця «маса» і грала активну роль у новій селянській революції, радіючи можливості пограбувати багатих і не втрачати шанс нажитися на бідних.

      Тепер, коли війська, головно козачі роз’їзди надісланих донців і кубанців, швидко з’являлися там, де збирався народ з будь-якого приводу, стало складно «пускати півня» і під час пожежі тягти все, що саме давалося в руки. Більшість «активних революціонерів» осіла на околицях міст, швидко прогуляла награбоване і тепер п’яно поглядала на можливість нового легкого заробітку.

      Чимало буйного люду осіло навколо благодатного у всіх сенсах губернського міста Херсона[76]. Осівши серед родичів, далеких і близьких, кумів, друзів і просто товаришів по чарці, вони вже не наважувалися на зухвалі вчинки, розуміючи, що можуть бути схоплені за розбій, крадіжки і підпали не лише поліцією, а й сусідами, які дотримувалися правил громадського співжиття. Тому більшість колишніх «революціонерів» зайнялася перекупництвом і віджимом. Найчастіше з десяток товаришів чекали на світанку біля межі Херсона селянські вози і під тиском гуртом скуповували весь товар. За годину цей товар за подвійну ціну вже виставлявся на базарах губернського міста.

      Поліція не встигала розслідувати всі скарги, а більшість скаржників, уже на другий день «навчена товаришами», боязко просила в поліційних дільницях не приймати їхніх заяв, бо, «пробачте, сталася помилочка». Начальство сердито тупотіло ногами, але переконати хуторян і селян не могло. Ціни на продукти в Херсоні росли ввесь рік не на жарт. Штрафи в 10, а то й 15 рублів за підвищення цін на предмети першої необхідності не допомагали. Не допомагали й відозви до населення міста та околиць: «У кожному випадку продажу продавцями продуктів за підвищеною ціною повідомляти чинам поліції. Тільки цим шляхом можна викорінити зло, яке лежить важким тягарем на населенні…»

      Населення тяжко зітхало й купувало в кілька разів дорожчі продукти, розуміючи, що, поки палають степи, інших цін не буде.

      Однією з малих радощів для збіднілих городян були торговці з приміського

74

Інакше їх стягування тривало б до 1930 року.

75

Петро Аркадійович Столипін у російській історії початку XX століття відомий передовсім як реформатор і державний діяч, який відіграв значну роль у придушенні революції 1905—1907 років. У квітні 1906 року імператор Микола II запропонував Столипіну пост міністра внутрішніх справ Росії. Незабаром після цього уряд було розпущено разом із Державною думою I скликання, а Столипін був призначений головою Ради міністрів.

76

Херсонська губернія охоплювала сучасну Миколаївську, частину Одеської, Херсонської, Дніпропетровської (Кривий Ріг) та Кіровоградської областей України, а також частину Придністров’я.