Бот. Ґуаякільський парадокс. Макс Кідрук

Тимура. Певна річ, не вмирала за ним, як під час навчання в КПІ, але й життя без нього не могла уявити. Тимур – тією мірою, якою на це здатна людина, що третину свідомого життя длубалася у програмних кодах, – також виявляв свою любов. Просто вони звикли одне до одного, як звикаєш до ексцентричних меблів, надміру яскравих шпалер чи до фонового бубоніння телевізора під час сніданку, і більше не вловлювали ті критично важливі моменти, коли хтось із них потребував іншого. Причому потребував не фізично – із цим, навіть після п’яти років шлюбу, все залишалося гаразд, – а саме духовно. Крім того, існувала проблема, яка зводила нанівець усі їхні спроби погратись у нормальне подружнє життя. Тимуру було тридцять два. Аліні у червні виповнюється стільки ж. І Аліна хотіла дітей.

      Точніше, хотіла вона їх у двадцять вісім – упродовж року після повернення чоловіка з Атаками. У тридцять один вона їх ультимативно вимагала.

      А Тимур дітей не хотів. Він їх боявся. Після кожної розмови про те, щоб завести малюка, чоловікові снилися кошмари. Точніше, щоразу один і той самий кошмар: Тимур уривається до темної операційної і з жахом спостерігає, як підстаркуватий акушер виймає з утроби його змученої та ледве живої дружини синьооких і білявих хлопчиків. Не одного чи двох, а багато – багато, чорт забирай! – одного по одному, одного по одному. Наскільки багато, Тимур не знає. Після сьомого немовляти чоловік зазвичай прокидався, встигаючи зловити тремтячими губами крик, що рвався з грудей.

      Закипіла вода. Тимур, позіхнувши, висипав у каструльку склянку вівсяних пластівців, збавив до мінімуму вогонь на конфорці та почовгав до ванної кімнати. Поки каша звариться, він устигне прийняти душ і почистити зуби. А потім можна переглянути один чи два епізоди «Цілком таємно», поганяти у «World of Tanks» і подумати про те, чим займатися протягом дня.

      Настінний годинник у кухні показував 11:03.

      Х

      Понеділок, 12 січня, 15:11 (UTC +1). Психіатрична клініка Святої Анни. Париж, Франція

      Rick Howey 14:21pm

      Маю два квитки на Говарда Шора[15] і «Le Seigneur des Anneaux. Le Retour du Roi[16]».

      Підеш зі мною?

      Унизу під повідомленням Ріка висіла фотографія: його рука із затиснутими між пальцями квитками, ребро долоні впирається в автомобільне кермо. Лаура Дюпре, напевно, півгодини дивилася на розкритий fb-діалог, але досі не знала, як відповісти на запрошення.

      Вона познайомилася з Ріком Хоуві в жовтні минулого року на вечірці в подруги – чи то пак, на вечірці в подруги іншої своєї подруги, оскільки Лаура вже не пам’ятала ім’я тієї довготелесої та гостроносої курки, чий день народження вони святкували. Сорокаоднорічний британець працював у «BAE Systems», аерокосмічній корпорації, що володіла 20 % акцій «Airbus» і виробляла частину деталей для літаків А380 і А320, через що часто приїжджав у справах до Франції. Під час одного з таких візитів вони переспали. Секс вийшов поганеньким, і Лаура вирішила, що на тому знайомство обірветься, однак Рік Хоуві, схоже, думав інакше. Під час кожного наступного відрядження Хоуві

15

Говард Шор (нар. 1946 р.) – канадський композитор, автор музики до багатьох голлівудських фільмів, найбільш відомий за саундтреками до кінотрилогій «Володар перснів» і «Хобіт».

16

Володар перснів. Повернення короля (фр.).