Метаморфози. Нотатки лікаря про медицину та зміни людського тіла. Гэвин Фрэнсис

Читать онлайн.
Название Метаморфози. Нотатки лікаря про медицину та зміни людського тіла
Автор произведения Гэвин Фрэнсис
Жанр Медицина
Серия
Издательство Медицина
Год выпуска 2018
isbn 978-617-12-8240-7, 978-617-12-8241-4, 978-617-12-8116-5, 978-1-78125-774-6



Скачать книгу

й вид, людський тип, людська природа, люди. Людська істота, особистість, особа, смертна істота, тіло.

      Людський гуманний, смертний, особистий, індивідуальний, соціальний.

      Зміна видозміна, мутація, варіація, модифікація, метастаз, девіація, поворот, еволюція, революція, трансформація, перевтілення, метаморфоза.

      Змінюватися різнитися, варіюватися, коливатися, перетворюватися, зміщуватися, переміщуватися, відхилятися, перероджуватися, трансформуватися, перевтілюватися.

      Дух спонукає мене: про нове починаю співати

      В змінених формах тіла.

Овідій. Метаморфози (бл. VIII ст.)[1]

      Усі речі з часом змінюються, а з ними змінюємось і ми самі.

Лотар, імператор Священної Римської імперії (бл. 840)[2]

      І тоді я, жінка, ніби за помахом руки Фортуни перетворилася на чоловіка.

Христина Пізанська. Книга про мінливість Фортуни (1403)

      Ми не що інше, як нагромадження або набір різноманітних сприйнять […] у постійному плині, у постійному русі.

Девід Г’юм. Трактат про людську природу (1739)[3]

      Сам ставок не змінився: він повний тієї ж води, якої торкнувся колись мій юний погляд; усі зміни – у мені самому.

Генрі Девід Торо. Волден (1854)[4]

      Метаморфози – осердя явищ природи… вони показують мінливість знань і сприйняття людей.

Маріна Ворнер. «Метаморфози» Овідія в сучасному мистецтві (2009)

      Заувага про конфіденційність

      Ця книжка – збірка історій про медицину та мінливість людського тіла. Хірурги, у яких є привілей доступу до тіла пацієнта, мають цінувати довіру, з якою люди діляться своїми історіями. Такий їхній обов’язок іще дві з половиною тисячі років тому записано у клятві Гіппократа: «Хай про що я дізнаюся під час виконання своїх професійних дій або за межами своєї діяльності, хай що побачу та почую про людське життя, чого не варто будь-коли розголошувати, я змовчу, вважаючи це таємницею». Як лікар і водночас письменник, я дуже довго розмірковував про «не варто» і зважував, що можна, а чого не можна розповідати, аби не зрадити довіри моїх пацієнтів.

      В основі подальших розповідей – випадки з клінічної практики, але дійових осіб змінено до невпізнанності, тому будь-які можливі збіги випадкові. Захист конфіденційності («конфіденційний» латиною означає «з вірою») – важливий принцип моєї роботи: ми всі рано чи пізно станемо пацієнтами, кожному хочеться вірити, що його почують і поважатимуть його таємниці.

      Ця книжка – збірка історій про медицину та мінливість людського тіла. Хірурги, у яких є привілей доступу до тіла пацієнта, мають цінувати довіру, з якою люди діляться своїми історіями. Такий їхній обов’язок іще дві з половиною тисячі років тому записано у клятві Гіппократа: «Хай про що я дізнаюся під час виконання своїх професійних дій або за межами своєї діяльності, хай що побачу та почую про людське життя, чого не варто будь-коли розголошувати, я змовчу, вважаючи це таємницею». Як лікар і водночас письменник, я дуже довго розмірковував про «не варто» і зважував, що можна, а чого не можна розповідати, аби не зрадити довіри моїх пацієнтів.

      В основі подальших розповідей – випадки з клінічної практики, але дійових осіб змінено до невпізнанності, тому будь-які можливі збіги випадкові. Захист конфіденційності («конфіденційний» латиною означає «з вірою») – важливий принцип моєї роботи: ми всі рано чи пізно станемо пацієнтами, кожному хочеться вірити, що його почують і поважатимуть його таємниці.

      1. Перетворення

      Із такого простого першопочатку розвивався і розвивається безмір чудових і дивовижних форм.

Чарльз Дарвін. Походження видів

      Біля моєї лікарні є парк, обсаджений вишнями і в’язами, які красиво змінюються в різні пори року. У вільний час я сідаю на лавку й за ними спостерігаю. Нещодавно кількох найвищих в’язів підкосили зимові урагани – у землі, звідки їм повиривало коріння, лишилися глибокі труноподібні борозни. На Великдень гілки дерев укриває така неймовірно яскрава зелень, що я починаю розуміти, чому рай дехто уявляє зеленим. Весняний вишневий цвіт осипається на траву, і той, хто гулятиме серед вітів, ніби вбереться в рожеві шати. У літньому густому й достиглому повітрі палять вогнища, граються в затінку на підстилках діти й ходять напнутими між дерев мотузками акробати. Але накраща для мене пора – осінь, коли небо бездонно-глибоке, повітря прозоре й ніжне, а під ногами купи пурпуру й золота. Я милуюся цим парком уже близько 25 років – медуніверситет, де я навчався, також поряд.

      Вісімнадцятирічним першокурсником я йшов під листяним дощем на незабутню пару з біохімії, на лекцію, де мені відкрилися хитросплетіння, ба навіть дива життя. Починалося все нудно: на стіні світився слайд



<p>1</p>

Тут і далі цит. за: Овідій Назон, Публій. Метаморфози. К.: Дніпро, 1985. Перекл. А. Содомори.

<p>2</p>

Переклад Олександра Стукала. – Якщо не зазначено інше.

<p>3</p>

Цит. за: Г’юм, Девід. Трактат про людську природу. К.: Всесвіт, 2003. Перекл. П. Насади.

<p>4</p>

Цит. за: Торо, Генрі Девід. Волден. К.: Темпора, 2020. Перекл. Я. Стріхи.