Білл Гейтс. Маша Сердюк

Купа цих журналів лежала у вітальні на журнальному столику якраз біля того самого шикарного каміна. Малий Білл Гейтс із задоволенням читав Fortune, після чого з поважним виглядом розмірковував на теми бізнесу й фінансів.

      – Як гадаєш, як воно – керувати величезною корпорацією? – запитав якось Білл у Пола після того, як прочитав черговий випуск Fortune.

      – Гадки не маю, – знизав плечима Пол.

      – А раптом у нас коли-небудь буде власна компанія? – очі Білла заблищали крізь скельця окулярів.

      – Ну, не знаю, – Аллен почухав потилицю. – Теоретично це можливо. Але коли? Років через тридцять? Коли нам обом буде за сорок?

      – Ой, ні, – Гейтс скривився, від чого ластовиння на його обличчі смішно заворушилося. – Не хочу так довго чекати! Присягаюся: я зароблю мільйон доларів ще до тридцяти років!

      Він сказав це так упевнено, що Полові навіть не спало на думку шпигонути друга якимось жартом. У глибині душі він повірив Біллові на всі сто відсотків.

      Проте Гейтс себе недооцінив. До тридцяти років він заробив 350 мільйонів доларів.

ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ

      1. Як Білл Гейтс познайомився з Полом Алленом?

      2. Чим хлопці відрізнялися між собою? А в чому вони були подібні один до одного?

      3. Як Білл описував Пола?

      4. Як гадаєш, чому Гейтс вважав, що Пол змінив його життя?

      РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. Клуб програмістів Лейксайду

      Ми завжди переоцінюємо зміни, які відбуватимуться найближчі два роки, і недооцінюємо зміни, які відбуватимуться наступного десятиліття. Не дозволяйте собі бути заколисаними бездіяльністю.

Білл Гейтс

      Восени 1968 року, коли Білл був у восьмому класі, вони з Полом заснували «Клуб програмістів Лейксайду», зібравши навколо себе хлопців, які так само фанатіли від комп’ютерів і програмування. Це була справжня банда, подібна до тих вуличних банд, які дошкуляли ботанам, проте дуже інтелігентна.

      Окрім Пола та Білла, до цього клубу ввійшли ще двоє «постійних відвідувачів» кімнати з терміналом. Одного з них звали Рік Вейланд, він був однокласником Аллена і на той час уже встиг зібрати комп’ютер удома в підвалі. Високий, вродливий, з великими, випнутими вилицями та атлетичною фігурою, Рік Вейланд більше скидався на фотомодель з чоловічого журналу моди, ніж на ґіка, схибленого на програмуванні. Попри яскраву зовнішність, Рік був дуже скромним. Його тато працював інженером у компанії Boeing і був напрочуд релігійною людиною, тож щонеділі Рік сумлінно відвідував церковну службу.