Білл Гейтс. Маша Сердюк

радше телетайп. Так називали електромеханічні друкарські машини, які використовували для текстового листування. Повідомлення передавали за допомогою електричних дротів. У школі «Лейксайд» такий телетайп за допомогою телефонної лінії підключався до комп’ютерної системи Mark II компанії General Electric і передав інформацію, яку хтось друкував.

      – Овва, оце круть! – вразився малий Білл, коли вперше побачив цей чудо-пристрій. Термінал буквально загіпнотизував його. Шкільний вчитель математики жартував, що в перший день він знав про термінал більше за Гейтса, але тільки в найперший день. Бо наступного дня Гейтс прочитав у бібліотеці всю можливу літературу на цю тему.

      Кожну вільну хвилину Гейтс і його друзі проводили біля термінала. Телетайп став для Білла тим самим, чим свого часу став компас для малого Альберта Ейнштейна: чарівним інструментом, що будив у ньому цікавість і жагу до знань.

      Пізніше Гейтс спробує пояснити, чим його заворожують комп’ютери. Основною причиною він назве їхню безжальну логіку: «Не можна давати комп’ютеру розпливчасті команди, працюватимуть лише чіткі вказівки».

      А Гейтс і сам завжди намагався мислити чітко.

ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ

      1. Що Білл Гейтс називав дуже важкою роботою?

      2. Як гадаєш, чому мама Білла вирішила відвести його до психолога?

      3. Що було предметом договору, що його Білл Гейтс уклав в одинадцять років?

      4. Чому батьки вирішили віддати Білла до приватної школи? Чи погоджуєшся ти з їхнім рішенням?

      5. Що найбільше підкорило Гейтса в школі «Лейксайд»?

      РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. Пол Аллен

      Не порівнюйте себе ні з ким у цьому світі. Коли ви це робите, ви ображаєте самого себе.

Білл Гейтс

      Крім чудо-пристрою, Білл Гейтс знайшов у школі «Лейксайд» іще дещо важливе. Точніше, не щось, а когось. Найкращого друга, з яким він спочатку бавився в телетайп, а трохи згодом – заснував найбільшу у світі компанію, яка вироблятиме програмне забезпечення.

      Того хлопця звали Пол Аллен. Він був на два роки старший від Гейтса, а вигляд мав такий, наче вчився не в школі «Лейксайд», а на останньому курсі університету. Високий, кремезний, із пишною копицею темно-русявого волосся, Пол уже голив бороду й носив модні на той час укорочені штани, аж видно було сліпучо-білі шкарпетки.

      «Глянсова» зовнішність не давала жодного натяку на видатні розумові здібності Аллена. Проте він так само, як і Білл, фанатів від точних наук і так само ледь не збожеволів від комп’ютерного термінала, який встановили в школі «Лейксайд». Тоді ніхто ще й гадки не мав про персональні комп’ютери, однак Пол стверджував, що «всі ці штуки стануть частиною нової глобальної індустрії».

      Пізніше в одному з інтерв’ю Пол Аллен розповідав, як уперше побачив Білла Гейтса. Недоладний кудлатий восьмикласник з обличчям у ластовинні намагався пробитися крізь натовп школярів, які щільним колом оточили термінал і з хвилюванням стежили