Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології. Едмунд Гусерль

істотно залежить від розбудови відповідних ейдетичних наук; отже, як від розбудови в однаковий спосіб пов’язаної з усіма науками взагалі формальної mathesis, так особливо і від розбудови матеріально-онтологічних дисциплін, які в раціональній чистоті, тобто саме ейдетично, розглядають сутність природи і заразом усі види сутностей природних предметностей як таких.

      Також у практично-пізнавальному плані можна наперед очікувати, що наближення досвідної науки до «раціонального» рівня, рівня «точної», номологічної науки, а отже, вправніше володіння розробленими ейдетичними дисциплінами як власними засадами й більш вміле використання їх для власного обґрунтування, збільшить обсяг і силу пізнавально-практичних досягнень.

      Це підтверджує розвиток раціональних природничих, або фізичних наук. Адже їхня велика доба розпочалася в Новий час саме з того, що ще за давніх часів добре розроблено як чиста ейдетика геометрію швидко і стильно зробили продуктивною для метода фізики. Стало ясним, що сутність матеріальної речі полягає в тому, аби бути res exstensa, що через це геометрія є онтологічною дисципліною, яка вивчає сутнісний момент такої речевості, а саме – просторову форму. Але також стало ясним, що загальна (нашою мовою – регіональна) сутність речі сягає значно далі. Це дається взнаки в тому, що розвиток відбувається в напрямку розбудови цілого шерегу нових, координованих із геометрією і покликаних виконати ту саму функцію раціоналізації емпіричного дисциплін. Ця тенденція зумовила потужний розквіт формальних і матеріальних математичних наук. Їх розбудовують, або заново будують, із пристрасним старанням як чисто «раціональні» науки (в нашому сенсі як ейдетичні онтології), причому (на початку Нового часу і ще довго потому) не заради них самих, а заради емпіричних наук. Саме вони й принесли чимало пристрасно очікуваних плодів у паралельному розвитку раціональної фізики, яка збуджує такий захват.

      § 10. Регіон і категорія. Аналітичний регіон і його категорії

      Якщо ми зануримося в якусь ейдетичну науку, наприклад, в онтологію природи, то виявиться, що ми (і це, зрештою, нормально) спрямовані не на сутності як предмети, а на предмети сутностей, які в нашому прикладі підпорядковані регіону природи. Але при цьому ми помічаємо, що «предмет» є назвою таких різних, утім, взаємопов’язаних утворень, як, наприклад, «річ», «властивість», «зв’язок», «стан справ», «множина», «порядок» тощо, які вочевидь не є тотожними, але вказують на предметність певного ґатунку, яка, так би мовити, має перевагу прапредметності, щодо якої всі інші певною мірою постають як прості видозміни. У нашому прикладі цю перевагу має, звичайно, сама річ на противагу речовій властивості, зв’язку тощо. Але саме це є тією частиною формальної облаштованості, без прояснення якої будь-яка мова як про предмет, так і про регіон предметів залишається заплутаною. Із цього прояснення, якому ми присвячуємо подальші міркування, само собою випливає пов’язане з поняттям регіон важливе