Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології. Едмунд Гусерль

річ взагалі» з часовим-визначенням-взагалі, тривалістю-, фігурою-, матеріальністю-взагалі. Все належне до сутності індивіда може також мати інший індивід, а найвищі сутнісні загальності того ґатунку, який ми показали на прикладі, окреслюють «регіони» або «категорії» індивідів.

      § 3. Убачання сутностей та індивідуальне споглядання

      Спочатку «сутність» позначала те, що первинно перебуває у власному бутті індивіда як його Що. Але кожне таке Що можна «перетворити на ідею». Досвідне, або індивідуальне споглядання, можна перетворити на бачення сутностей (ідеацію) – можливість, яка сама має бути зрозумілою не як емпірична, а як сутнісна можливість. Убачене є тоді відповідною чистою сутністю або ейдосом, чи то найвищою категорією, чи то її розрізненням аж до цілковитої конкретності[4].

      Це вбачання, яке дає, здогадно первинно дає сутність, може бути адекватним, що ми його легко можемо отримати, скажімо, щодо сутності звуку; але воно може бути також більш-менш недовершене, «неадекватне», і це не лише з огляду на більшу чи меншу ясність і чіткість. Це належить до своєрідності певних сутнісних категорій, що їхня сутність може бути дана лише «однобічно», послідовно «різнобічно», але ніколи не може бути даною «всебічно»; тож корелятивно відповідні їй індивідуальні одиничності можна досвідчувати й уявляти лише в неадекватних, «однобічних» емпіричних спогляданнях. Це стосується кожної пов’язаної із речовим сутності, а саме в усіх сутнісних компонентах протяжності, або матеріальності; ба більше, це стосується, якщо придивитися пильніше (подальші аналізи зроблять це очевидним), всього реального взагалі, при цьому невизначені вирази «однобічність» і «багатобічність» набудуть певних значень, а види неадекватності будуть розрізнені.

      Наразі достатньо вказати на те, що вже просторовий образ фізичної речі принципово може бути даним лише в простих однобічних відтіненнях; що, не зважаючи на цю неадекватність, яка попри всі здобутки завжди залишається в будь-якому перебігу континуальних споглядань, кожна фізична властивість також тягне нас у нескінченність досвіду, що кожне розгорнуте в такий спосіб розмаїття досвіду залишає відкритими нові та ще ближчі визначення речі; і так in infinitum.

      Хоч би яким було індивідуальне споглядання, адекватним чи ні, воно може перетворитися на бачення сутностей, а останнє, байдуже, чи є воно у відповідний спосіб адекватним або неадекватним, має характер давального акту. Втім, це означає, що:

      Сутність (ейдос) є предметом нового ґатунку. Як даним індивідуального або досвідного споглядання є індивідуальний предмет, так даним споглядання сутності є сутність.

      Це не просто зовнішня аналогія, а радикальна спільність. Убачання сутності також є саме спогляданням, як ейдетичний предмет є саме предметом. Узагальнення корелятивно пов’язаних понять «споглядання» і «предмет» не є довільним і випадковим,

4

Поняття Wesenserschuung перекладено як «убачання сутностей». Майже синонімічне з ним поняття «Wesensschauung» – як «бачення сутностей», а поняття «Erschaute», тобто те, що в цих актах вбачається, як «убачене». Надалі поняттям «убачання» перекладається також німецьке слово «Einsicht» а словосполукою «процес убачання» – слово «Einsehen» (див. також коментар ХІІ до Четвертої частини).