Смарагдове місто Країни Оз. Лаймен Фрэнк Баум

ніжно поцілувала подружку.

      – Може, погуляємо в саду? – запропонувала Озма, щоб приховати збентеження. – А потім перевдягнемося й повечеряємо. Ходімо, Дороті!

      IV

      Король Номів прагне помсти

      Більшість лихих людей злі просто тому, що ніколи не пробували стати добрими. Ось і Королю Номів навіть на думку не спадало хоча б спробувати стати добрим, і тому він постійно сердився. Вирішивши завоювати Країну Оз, поневолити її жителів і зруйнувати Смарагдове місто, він тільки те й робив, що цілими днями обдумував свої підступні плани. І чим більше думав, тим впевненішим ставав щодо можливості їх здійснення.

      У той самий вечір, коли Дороті зустрілася з Озмою, Король викликав до себе Головного Управителя:

      – Каліко, відтепер ти командуватимеш моєю армією!

      – Але це неможливо, – заперечив той.

      – Чому ж це? – підвищив голос Король і потягнувся за своїм важкезним сапфіровим скіпетром.

      – Тому що я всього лиш управитель і нічого не тямлю у військовій справі, – смиренно відповів Каліко. – Хіба я погано керую вашим королівством? Навряд чи ви знайдете кращого управителя, зате є сотні номів, які набагато краще за мене впораються з командуванням армією. Ваша Величність так часто змінює генералів, що мені не дуже хочеться бути одним з них.

      – Схоже, ти маєш рацію, Каліко, – завважив Король і дав скіпетру спокій. – Збери всю армію у Великій Печері!

      Каліко пішов виконувати завдання, а через кілька хвилин доповів, що армія зібралася. Король вийшов на балкон помилуватися своїм п’ятдесятитисячним військом.

      У звичайний час усі номи працювали ковалями й землекопами. Цілими днями орудуючи кайлом і молотом, вони тим самим зміцнювали свою мускулатуру. І хоч зовні виглядали дещо карикатурно – приземкуваті, кривоногі, капловухі, – все-таки солдатами були непоганими.

      У воєнний час землекопи стали армією Короля Роквата. Дивлячись на блискучі вістря мечів і списів, Король радісно посміхнувся: хто ще може похвалитися такою військовою потугою? Але зараз його непокоїло інше питання і з ним він звернувся до армії, що виструнчилася перед ним:

      – Генерал Блуг більше не командує вами. Мені потрібен новий генерал. Хто з вас готовий ним стати?

      – Можна я, Ваша Величносте? – вийшов уперед полковник Крінкль.

      Грізний монарх уважно оглянув новачка: чепурний мундир, до блиску начищені чоботи.

      – Поведеш мою армію по підземному ходу в Смарагдове місто, візьмеш у полон всіх жителів Країни Оз, зруйнуєш їхню столицю, візьмеш усі коштовності й принесеш їх сюди, в мою печеру. І найголовніше – відбереш в Озми мій Чарівний Пояс. Зрозумів? Впораєшся?

      – Але це неможливо, Ваша Величносте!

      – Неможливо?! – розгнівався Король. – У камеру тортур його! Розрізати на дрібні шматочки й згодувати семиголовим псам!

      Підоспілі стражники відразу вхопили бідолаху й потягли в глиб печери, а Король знову звернувся до присутніх:

      – Слухайте всі! Якщо новий командувач