Дороті та Чарівник у Країні Оз. Лаймен Фрэнк Баум

якої височів скляний палац із вежою посередині та чотирма високими шпилями по кутах.

      III. Прибуття Чарівника

      Вхід до скляного палацу був досить широкий, коляска заїхала всередину досить легко, і діти опинилися в чудовому залі з дуже високою стелею. Натовп ввалився слідом за ними й розташувався вздовж стін, залишивши в середині кола тільки коня, коляску й чоловіка із зіркою.

      – Покажись нам, о Гвіг! – голосно покликав той.

      Раптом все навколо заволокло димом. Хмара заклубочилася біля підлоги, потім піднялася до стелі, відкривши присутнім дивну фігуру на скляному троні, яка виникла невідомо звідки прямо під носом у Джима. Людина, котра сиділа на ньому, нічим не відрізнялася від інших мешканців цієї країни, якщо не брати до уваги одяг яскраво-жовтого кольору. Волосся в чоловіка зовсім не було, зате на голові, обличчі та тильному боці долонь росли гострі шипи, на зразок тих, що стирчать на стеблах троянд. Навіть на кінчику носа в нього примостилася колючка, і це було так смішно, що Дороті не витримала і розреготалася.

      Почувши сміх, Чарівник зміряв дівчинку холодним поглядом, який миттєво протверезив її.

      – Як ви посміли непроханими вторгнутися до заповідної Землі листелюдей? – суворо запитав він.

      – Ми це зробили не по своїй волі, – відповідала Дороті.

      – Як ви посміли зловмисно обрушити на наші оселі руйнівний дощ з каміння? – продовжував той.

      – Ми не робили цього, – заперечила дівчинка.

      – Доведіть! – скрикнув Чаклун.

      – Нічого ми не збираємося доводити! – обурено вигукнула Дороті. – Якщо у вас є хоч крапелька здорового глузду, то повинні зрозуміти, що трапився землетрус.

      – Ми знаємо тільки, що вчора на нас зійшов дощ з каміння, який заподіяв великої шкоди будівлям і людям. Сьогодні пройшов ще один такий дощ, а відразу за ним з’явилися й ви.

      – До речі, – сказав чоловік із зіркою, суворо дивлячись на Чаклуна. – Ще вчора ти запевняв, що другого дощу з камінням не очікується. А він все-таки падав і був навіть сильнішим за перший. Яка користь від твого чаклунства, якщо воно раз у раз не справджується?

      – Моє чаклунство не знає помилок, – заявила поросла колючками людина. – Я передбачив, що випаде один дощ із каменів, так і було. Вдруге з неба падали люди, кінь з коляскою і деякі камені заодно.

      – Чи слід очікувати ще дощів? – запитав чоловік із зіркою.

      – В жодному разі, мій Принце.

      – Ні з каменів, ні з коней?

      – Жодних, мій Принце.

      – Ти впевнений?

      – Цілком впевнений, мій Принце. Свідченням цього є моє чаклунство.

      У цей момент до зали вбіг якийсь чоловік і з низьким поклоном звернувся до Принца:

      – У небі знову творяться чудеса, мілорде, – схвильовано доповів він.

      Принц і його свита кинулися на вулицю, щоб на власні очі побачити, що відбувається. Дороті й Зеб вистрибнули з коляски і побігли слідом за всіма, і тільки Чаклун спокійно залишився сидіти на своєму троні.

      Над головою вони побачили кулю. Вона висіла