Город мой… Сборник поэзии. Меир Ландау

не видел изрубленных плах.

      Перестук под ночными вагонами

      Гонит поезд во тьму вне времён.

      Изувер с золотыми погонами

      Был не мной, из «Нагана», сражён.

      Гайдамацкая удаль проносится

      Словно вихрь из ночи в ночах!

      И по утру, кошмаром уносится

      Не в моих растревоженных снах.

      Ночь. Прожектор. Собаки срываются

      Перелаем, на мрачных людей…

      Не меня умертвить собираются…

      Не моих малолетних детей…

      Только мне, не в молении песенном,

      Не в хасидских напевах в Песах

      Слышны стоны прощанья Валенсии,

      Запах крови изрубленных плах,

      Будто я был повешен на площади…

      И посажен в холодный вагон…

      И прошли гайдамацкие лошади

      Вслед за мной, из тех давних времён.

      Это я взял копьё под Валенсией.

      Это я был был расстрелян в ярах.

      Это я умирал вместе с песнями

      И молитвой, на вечных устах…

      БЕЗДНА

      Вне времени круговорот

      И вне событий повсеместных.

      То что захочет – то берёт

      Во веки бездна…

      Спешу хоть крохи подобрать,

      Но никогда не успеваю.

      Спешит и рубище забрать.

      Бывает…

      Стоять на страже не хочу,

      Хоть стой, не стой, а промахнёшься.

      А ей и горе по плечу.

      Ты не вернёшься…

      Лечу никак, и в никуда,

      Давно уж потеряв рассудок.

      Полёт над безной не беда,

      Забудут…

      Без времени круговорот

      И без событий повсеместных.

      Хоть и не хочет, но берёт

      С собою, бездна…

      ПРОЩАВАННЯ

      У степах ізберу я духмяних чорнобильків зілля

      Й полечу кольоровим дощем з веселкових мостів.

      Аж туди, де збирається соняшне п`янеє хмілля,

      Аж туди, де ранкова зоря понад світом стає.

      І не спинить тепер мене жодна у світі могила,

      Жоден кат, жоден нелюдь вже світла мого не уб`є.

      Бо я світлом ранковим родився, зорею ранковою згинув,

      Щоб ранковою зіркою знову світ бачив мене.

      Моя пісня пролине як завжди, мій друже, як завжди,

      Трілль чарівна проникне у світ й подарує буття.

      Тільки будьте тепер, мої друзі, як мога обачніш,

      Не згубити тепер щоб мене на віки забуття.

      Чарівною веселкою з ранку постану над світом,

      І ранковою зіркою стану над світлом зорі.

      Моя пісня, як завжди, постане в соловкиних співах,

      І лелеки здіймуть мою душу в небесні краї.

      ТАНОК

      Рушає в помірках весни

      Цей вічний тAнок сатани.

      Знов грає кров, сміються дщері,

      Відчинені в безодню двері.

      Знов входить Лорд Левіатан,

      Великої безодні пан.

      Ся ламає священний бук

      Крізь серця рокіт

      Й духу стук.

      І князь зірок, Святий Перун

      Знов