Чому ми кохаємо. Хелен Фишер

й та найдоступніший матеріал, який я читав про хімічну роботу мозку під час закоханості. Прочитайте його, і ви отримаєте кілька надзвичайно важливих уроків, які може осягнути кожен: як і чому кохаємо ми та інші живі істоти.

Девід П. Бараш, професор психології Університету Вашингтона, автор книжок «Гра на виживання» та «Міф про моногамію»

      Захоплює.

The Dallas Morning News

      Надзвичайна екскурсія наукою та мистецтвом кохання. Охоплюючи різні сфери – від поезії до сканування мозку, – «Чому ми кохаємо» є надзвичайно цікавою та наразі найбільш науково обґрунтованою книжкою, написаною про цей заплутаний і багатогранний людський досвід.

Девід М. Басс, автор книжки «Еволюція бажання: стратегії вибору партнера»

      Непересічна книжка.

The Hartford Courant

      Книжка Гелен Фішер вабитиме вас, розвіє ваше небажання приймати цей матеріал, спокушатиме визнати його. Поетична, сексуальна, принадна, а водночас наукова.

Річард Докінз, автор книжки «Егоїстичний ген»

      Захопливо балансуючи між поетичними вигуками і науковими доказами, Фішер подає як хімічні процеси, що стоять за найбезрозсуднішою поведінкою закоханих, так і розуміння, необхідне, щоб витримати емоційні потрясіння, пов’язані з коханням.

Booklist

      Надзвичайно гарно написано й дуже пізнавально. Фішер приєднується до когорти авторів із власним стилем, […] які пояснюють нас, нашу природу і поведінку широкому колу читачів.

Pittsburgh Tribune-Review

      Інтригує. Добре написана, як довідник, і розкриває глибинні причини та взаємозв’язки.

Midwest Book ReviewЛорні, Рею, Одрі та всім іншим із моєї родини

      (Вслухайся тихо до слів, що шепочу тобі,

      я кохаю тебе, о, ти цілковито володієш мною,

      о, якби нам утекти від інших і дійти до межі

      вільними та неприборканими –

      два яструби в повітрі, дві риби, що плавають у морі,

      не більш неприборкані, ніж ми;)

      У мені вирує лютий шторм.

      Я пристрасно тремчу;

      клятвою про нерозлучність двох,

      жінці, що кохає мене і яку я кохаю

      більше, ніж життя, клятвою я присягаю,

      о, я з радістю віддам за тебе все…

Волт Вітмен. Від загачених щемливих річок

      До читача

      «Що таке кохання?» – запитував Шекспір. Видатний драматург був не першим, хто ставив це питання. Гадаю, наші предки обмірковували це ще мільйон років тому, коли сиділи біля багаття чи лежали й спостерігали за зірками.

      У цій книжці я намагалася відповісти на це питання, яке, мабуть, не має відповіді. Мене мотивувало кілька речей. Я кохала і здобувала, але також кохала і втрачала; я зазнала і радощів, і мук кохання. Окрім того, я переконана, що ця пристрасть – наріжний камінь соціального життя людства, що кожен на цій землі відчув і екстаз, і розпач кохання. А найважливіше, що чіткіше розуміння цього вихору може допомогти людям знаходити й підтримувати ту уславлену пристрасть.

      Тому 1996 року я почала багатоетапне дослідження, щоб розкрити таємницю таємниць, досвід закоханості. Чому ми кохаємо? Чому обираємо людей, яких обираємо? Як чоловіки і жінки різняться у своїх почуттях? Кохання з першого погляду. Кохання й жадання. Кохання і шлюб. Любов тварин. Як еволюціонує кохання? Кохання і ненависть. Закоханий мозок. Усе це стало головними темами цієї книжки. Я також сподівалась отримати певне уявлення про те, як ми могли б контролювати цей непередбачуваний та часто небезпечний вогонь у серці.

      Кохання, на моє переконання, лежить в основі однієї з трьох первинних нейронних мереж, що еволюціонували в спаровування та розмноження. Жадання (хіть), прагнення сексуального задоволення, виникло, щоб мотивувати наших предків шукати сексуального єднання майже з будь-яким партнером. Кохання, піднесений настрій та одержимість закоханості давали їм змогу зосередити свою залицяльну увагу на окремій особі й таким чином зберігати цінний для парування час та енергію. А прихильність між чоловіком і жінкою, відчуття спокою, миру та безпеки, яке часто приходить із довготривалим партнером, розвинулось, аби мотивувати наших предків кохати цього партнера достатньо довго, щоб разом виростити потомство.

      Одним словом, кохання глибоко вкорінене в архітектурі та хімії людського мозку.

      Та з чого виникає те почуття, яке звемо коханням?

      Я вирішила скористатися найновішою технологією сканування мозку – функціональною магнітно-резонансною томографією (фМРТ), – щоб спробувати записати активність мозку чоловіка і жінки, які саме шалено закохались одне в одного.

      На моє щастя, до цієї частини дослідження долучилися двоє надзвичайно обдарованих колег: доктор Люсі Ел Браун, нейробіолог із Медичного коледжу Альберта Ейнштейна, та доктор Артур Арон, психолог-дослідник Державного університету Нью-Йорка (State University of New York, SUNY) в Стоні-Бруку. Дебра Машек, тоді ще аспірантка