Суворість. Юрій Липа

ької Січі та студентської сотні отримав бойове хрещення.

      У 1920 р. емігрував до Польщі. По закінченні медичного факультету Познаньського університету мешкав і лікарював у Варшаві, де здійснював також літературну, публіцистичну, видавничу й наукову діяльність. Брав активну участь у студентському корпораційному чорноморському русі. Був співзасновником Українського Чорноморського Інституту.

      Восени 1943 р. д-р Липа виїхав з родиною на Яворівщину. Лікував селян і повстанців, проводив медичні курси для молоді, збирав досвід народної медицини, вивчав історію краю, читав лекції, писав художні й публіцистичні твори. З наближенням фронту категорично відмовився емігрувати на Захід. Залишився біля своїх хворих, серед свого народу, на своїй землі. 19 серпня 1944 р. був заарештований енкаведистами, підданий тортурам і розстріляний. Похований у с. Бунів.

      Творча і наукова спадщина Ю. Липи налічує понад 360 творів і праць, серед яких вірші, поетичні переклади, драми, новели, літературознавчі есе, історичний роман, публіцистичні статті, підручники з медицини тощо.

      Головною книгою свого життя Ю. Липа вважав «Призначення України» (1938), що була з’єднана його послідовниками з двома наступними – «Чорноморська доктрина» (1940) і «Розподіл Росії» (1941) у геополітичну «Всеукраїнську трилогію».

      Бог і непримиримість

      Ми – Нація, сузір’я міліонів,

      Ми – серце воль, ми – буйна кузня сили,

      Що розсипає блиски, що як громи-стріли,

      І думці не догнать тих громів-перегонів, —

      Ми – Нація, сузір’я міліонів!

      Від нас, звиваючись, ростуть залізні руки,

      Бескиди торсають, глухі лани зорали,

      І дзвінко б’ють сусід у груди мідні, —

      Ми – Нація! Злились усі хорали,

      Ми – Нація! Усі – в один побідний!

      Куди завзятих лиць полив’янії лави,

      Куди женетеся під прапорами слави?

      Ми – Нація! Ми килими колоній

      Розкидали йдучи, верховодимі шалом.

      Глухі в нас – шоломи. Мечі нам – як долоні.

      Бог і Непримиримість! – Ми ж є Божим валом!

(1921)

      Святий Юрій

      Націє, народжена з огня,

      Націє, великая, молись, —

      Яснозбройний Юрій, як колись,

      Осідлав могутнього коня;

      Мов лавина біла поплила,

      Гуркіт скель ляка малі серця,

      Розбігається отрутна мла

      Від проміння дивного лиця;

      Націє, народжена з огня,

      Ось прийшов твій Юрій, мов воскрес,

      Стримує могутнього коня,

      Простягає руку до небес.

(1921)

      Тризуб

      Всупереч Азії жаху і всупереч зимній Європі

      Впертість, як кров, пливе в жилах людей цих

      Міцних, тяжкостопих,

      Світиться знаком Тризуба уся ця земля.

      Горнами чорних воль розпаляється знак цей,

      І все страшніший, величний, огненний, палаючий

      Сходить над краєм, як дивна планета.

      Навкруг

      Юрби чужинців дрижать. Найстрашніше для них:

      чи він стопить,

      Чи перетопить в землі цій руду на метал?

      І от поволі зростають міста, як хотіння, як гордість,

      Поволі тужавіють села, з містами поєднані міццю,

      Тяжке багатство й пишнота вбирають цей край.

      Ось він зіп’явся у ритмі. Ось ідуть

      І я чую їх кроки.

(1931)

      Вісь

      Міг твій прадід розорювать плугом

      І Південь, і Північ

      В одну розпросторену ниву.

      Міг твій прадід все змести вороже,

      Загарбати і здвигнуть цю землю.

      Ти можеш.

      Можеш поставити вежі відважної влади,

      Оком обняти границі

      І станути віссю для них,

      Для сусідів

      Для світу.

      Ти можеш.

      Можеш і будеш.

      Поглянь, як земля ця тужавіє криком.

      Скиби землі як говорять

      – Пануй!

      Опануй!

      Ми не хочем чужинців!

      В нас є і сила,

      І порив,

      І вищість,

      І злото безсмертності – Вісь!

      Браття, ми – Вісь, ми – відвічність —

      Все інше нікчемне

      І сіре…

(1936)

      Суворість

1

      Хто має суворі очі

      І уста, затиснуті