Метод великого пряника. Роман Тарасенко

задоволення треба контролювати.

      Мозок змушує нас прискорюватися, тікаючи від небезпеки або від потенційної небезпеки, але до задоволення ми рухаємося повільно. Що треба було робити швидко у давні часи? Лише тікати від хижаків. Людський мозок відтоді майже не змінився, тому від усього, що мозок вважає небезпечним, ми так само, як і раніше, тікаємо швидко, а все, що мозок вважає корисним, ми отримуємо поступово. Це розумно: і від тигра, й від автомобіля треба ухилитися швидко, а читати газету чи готувати вечерю можна хоч дві години.

      Повільність у звичайному повсякденному житті заощаджує наші сили для ривка на випадок екстремальної ситуації. Роблячи щось на межі можливостей, коли в цьому є необхідність чи коли її немає, ми швидко видихаємося і довго відновлюємося, деякий час залишаючись більш вразливими. Розуміючи такі особливості роботи свого організму, можна навчитися ефективно керувати обмеженими фізичними й розумовими силами.

      1.6. Розвиток – не пріоритет

      Будь-яка мавпа може дістати банан, та лише люди можуть досягти зір.

© Вілеянур Рамачандран, біолог

      Виживання – пріоритет для мозку. В тому, що мозок дбає лише про виживання, дуже легко пересвідчитися: вам ніколи не буває настільки ліньки поїсти, щоб ви не зробили цього хоча б один раз на день. Але вам може бути ліньки хоча б годину на тиждень вивчати іноземну мову або читати наукові статті.

      Для життя нам би вистачило однієї нирки, однієї легені й удвічі меншої печінки. Ми чудово можемо жити без селезінки й навіть без частини мозку, але живий організм із метою виживання любить робити запаси, тому в нашому організмі майже всього надлишок. Ба більше: якщо одна частина мозку втрачає свої функції, інша може її підмінити, виконуючи «чужу» роботу. Мозок настільки переймається виживанням, що надсилає свідомості сигнал утоми вже тоді, коли у нас залишається ще багато енергії, й ми могли б працювати ще декілька годин.

      У рамках даної книжки ця інформація нас цікавить через її важливість для розвитку та пошуку шляхів збільшення особистої ефективності. Виживання – пріоритет, тому на особистісний і фаховий розвиток енергія витрачається за залишковим принципом. Як би сумно це не звучало, але наш мозок не вважає, що розвиток особистісних якостей, кар’єри чи бізнесу – це запорука виживання та успіху в сучасному світі. Він продовжує діяти так, ніби ми і досі бродимо полями й лісами в пошуках їжі, щоб після вечері лягти спати в печері, й нам потрібно лише знайти їжу, уникнути хижака і подобатися одноплемінникам.

      Ви легко можете забути, що іще вчора планували навчитися програмування, піти до спортзалу, змінити роботу чи розпочати бізнес. Без цього можна прожити, як вважає наш мозок, адже до цього дня ви дожили, а ніщо так не переконує мозок у правильності висновків, як особистий досвід, який він ретельно «записав». Тому наш мозок усіляко допомагає нам вижити, проте найнесподіванішими способами заважає нам розвиватися, в тому числі навчатися мислити і діяти ефективно.

      Найпростіший