Сила протилежностей. Ицхак Адизес

успіх приходить ізсерединиНе навпаки

      Припустімо, що на особистому рівні ми цілісні і в нас добре розвинуті як довіра до себе, так і самоповага. Ми мало не зі шкіри пнемося, щоб здобути хорошу освіту, вдосконалювати себе, отримати хорошу роботу й виконувати її добре, чи не так? І робимо ми це для того, щоб об’єднатися з зовнішнім світом, із ринком праці.

      А тепер уявіть, що у вас є найкраща робота у світі, що ви заробляєте купу грошви, що вас усі поважають, вами всі захоплюються. Але коли ви приходите додому, то негайно відчуваєте потребу чогось випити або залізти в Інтернет, залипнути в екран телевізора абощо, тільки б уникнути свого сімейного життя – адже ви сваритеся буквально через усе. Вам постійно здається, що ситуація стає все гіршою й гіршою. Ваші сварки – часом навіть через дрібниці – виходять із-під контролю. Ви даєте волю емоціям. Отже, на особистому рівні ви абсолютно цілісні – ви довіряєте собі й поважаєте себе – але на рівні подружжя й сім’ї взаємна довіра й взаємоповага цілковито відсутні. Тут також є внутрішня нецілісність. Ви не «разом».

      Дуже скоро ви починаєте розуміти, що життя вас обтяжує, що ви «просто не можете так жити далі». Незабаром ви починаєте думати про розлучення, усе остаточно летить шкереберть, а вашу енергію повністю поглинають постійні сварки.

      Упродовж сорока років моєї консалтингової діяльності у більш ніж п’ятдесяти двох країнах, де я навчав сотні тисяч керівників, я бачив ту саму ситуацію: блискучого керівника, справдешню зірку, яка раптом блякне, втрачає блиск в очах, свій потенціал, свій робочий запал. Куди ж витрачається вся енергія? На сварки з чоловіком чи жінкою. Уся енергія марнується вдома. Родинні сварки поглинають усі запаси енергії, і на зовнішній світ просто нічого не лишається.

      Отже, чи буде успішною така родина? Навряд, адже вся енергія партнерів марнується всередині, витрачається на їхню внутрішню роз’єднаність. Ці люди потрапляють у замкнене коло руйнівного конфлікту.

Нам слід просуватися в обох вимірах одночасно, дотримуючись правильної послідовності: передусім має бути внутрішня цілісність

      Наша культура приділяє занадто багато уваги зовнішньому виміру. Більшість зусиль спрямовується на успіх у зовнішньому світі, на те, щоб нагодувати родину та покращити якість свого життя. Водночас – оскільки, як ви пам’ятаєте, енергія вичерпна – ми приділяємо все менше й менше часу для наших стосунків із самими собою, нашими партнерами й дітьми. Зрештою ми цілковито забуваємо про ці внутрішні виміри. А отже, й не дивно, що в наш час справжній сімейний успіх стає недосяжним для стількох людей.

      Поїдьте до Беверлі-Гілз. Ви побачите знаменитостей-мільярдерів, настільки цілісних й успішних зовні, наскільки взагалі це можливо для людини. Зауважте, як багато з них спиваються чи починають думати про самогубство через внутрішню нецілісність їхніх життів,– як особистих, так і сімейних. І це не збіг. Причина страждань цих людей – суттєва невідповідність їхньої зовнішньої