Несоветская украинизация: власти Польши, Чехословакии и Румынии и «украинский вопрос» в межвоенный период. Елена Борисёнок

жизни, которое осуществляется через органы Национального союза, власть которого распространяется на всех его членов, независимо от места их проживания в границах Украинской Народной Республики». – Закон Центральної Ради про національно-персональну автономію 9 січня 1918 р. // Українська Центральна Рада: документи і матеріали: У 2 т. Т. 2. Київ, 1997. С. 99-100.

      169

      Михутина И. В. Украинский Брестский мир. Путь выхода России из Первой мировой войны и анатомия конфликта между Совнаркомом РСФСР и правительством украинской Центральной рады. М., 2007. С. 229–230.

      170

      По принятому Центральной Радой закону, «гражданином Украинской Народной Республики считать каждого, кто родился на территории Украины и связан с ней постоянным проживанием и на этой основе выберет себе подтверждение своей принадлежности к гражданам Украинской Народной Республики». – Протоколи засідань Малої Ради 1–2 березня 1918 р. м. Житомир // Українська Центральна Рада: документи і матеріали: У 2 т. Т. 2. С. 173. Гражданином Украинской Державы считались все российские подданные, которые пребывали на Украине во время издания закона в июле 1918 г. Политическая платформа новой власти в сфере национальных отношений, как считают украинские специалисты, основывалась на подходе «без различия национальностей». Закон о национальной персональной автономии был отменен, а соответствующие органы ликвидированы (этот процесс затянулся вплоть до октября 1918 г.). См.: Пиріг Р. Національна політика Української гетьманської держави (квітень – грудень 1918 р.) // Національне питання в Україні ХХ – початку XXI ст.: історичні нариси. С. 129–130.

      171

      См. Верменич Я. В., Бачинський Д. В. «Українізація»: походження і зміст поняття // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. Збірник статей. Вип. 3. Київ, 1999. С. 140–155; «Українізація» 1920-30-х рокiв: передумови, здобутки, уроки. Київ, 2003. С. 15–19; Борисенок Е. Ю. Смысловые и оценочные особенности употребления термина «украинизация» // Между Варшавой, Киевом и Минском. Сборник к 50-летию М. В. Дмитриева. М., 2008. С. 217–224.

      172

      Боровик А. М. Українізація загальноосвітніх шкіл за часів виборювання державності (1917–1920 рр.). Чернігів, 2008. С. 35–41.

      173

      Там же. С. 47. О дискуссии относительно количества украинских школ в период Центральной Рады см.: Там же. С. 48–53.

      174

      Пиріг Р. Я. Українська гетьманська держава 1918 року. Історичні нариси. Київ, 2011. С. 120–123; Національне питання в Україні ХХ – початку XXI ст.: історичні нариси. Київ, 2012. С. 131–132.

      175

      Павло Скоропадський. Спогади. Кiнець 1917 – грудень 1918. Київ; Філадельфія, 1995. С. 173–174.

      176

      Там же. С. 233.

      177

      Пиріг Р. Я. Українська гетьманська держава 1918 року. Історичні нариси. С. 90.

      178

      Павло Скоропадський. Спогади. Кiнець 1917 – грудень 1918. С. 258.

      179

      Боровик А. М. Українізація загальноосвітніх шкіл за часів виборювання державності (1917–1920 рр.). С. 71.

      180

      Рубльов О. С., Реєнт О. П. Українські визвольнi змагання. 1917–1921 рр. Київ, 1999. С. 89–95, 139–143, 182–185.

      181

      Винниченко В. Відродження нації. Ч. 1. Київ; Відень, 1920. С. 125–126.

&nbs