Все буде добре. Анастасія Нікуліна

усього п’ять-сім відсотків від загальної кількості сиріт, то до повноліття ми отримуємо майже шістдесят тисяч дітей, які вміють лише ненавидіти й не здатні на любов та розуміння.

      Інфографіка на стіні змінилась на фотографії дітей різного віку, що крадуть, жебракують, займаються грабежами, насиллям. Знімки були зроблені професіоналом своєї справи, що не соромився брати крупні кадри там, де інші обійшлись би загальними. І це справляло потрібний ефект.

      – Звідти постійна кількість жебраків, стабільний потік грабіжників та дрібних крадіїв, саме ці люди – постійний контингент у буцегарнях та на демонстраціях. Бо в них немає альтернативи, бо ніхто не захотів навчити їх чомусь доброму й прекрасному. До сьогодні.

      Загорілося світло, і Марія побачила Сашка. Він сидів на стільчику, посеред сцени, одягнутий у біле з чорним – офіційний і такий типовий костюм офіціанта. І тільки закинута нога на ногу видавала в ньому не прислужника, а господаря.

      – Щороку світова громада виділяє мільярди доларів на вирішення проблем дітей-сиріт. Однак я ще досі нічого не чув про жодних клонованих батьків. Краще життя починається з наших дій, проблема дітей-сиріт вирішиться лише тоді, коли до неї долучиться кожен. І кожен із вас також. Тому сьогодні я презентую вашій увазі соціальну кампанію «Альвеа. Все буде добре», – Сашко подав сигнал, і в конференц-залу почали заходити офіціанти. Кожен із них вів за руку маленьку дитину від чотирьох до шести років.

      Жінка поруч почала аплодувати, хтось підтримав.

      – Корпорація «Альвеа» оголошує, що до кінця цього календарного року всі діти-сироти в Україні – а це понад сто двадцять тисяч осіб – будуть усиновленими. З вашою допомогою.

      Оплески обірвались. У залі запанувала тиша. Вусатий пан застиг з оливкою на півшляху до рота.

      – На виході кожен із вас отримає конверт із п’ятдесятьма тисячами доларів, необхідними для утримання дитини, – вів далі Сашко, а офіціанти підходили до шокованої публіки й залишали біля них маленьких дітей, хлопчиків та дівчаток із вологими очима, що знизу вгору з надією дивились на своїх майбутніх батьків. – З вами буде укладено річний контракт, згідно з яким ви перші півроку щомісячно отримуватимете по двадцять тисяч доларів, а друге півріччя – по десять тисяч. Після завершення контракту ви зможете…

      Сашко говорив далі, але Марія вже не слухала. На її очах відбувалося щось неймовірне, щось абсолютно неможливе. Вона намагалася подумати про суму, яку отримає кожен учасник на виході (сто тисяч гривень на шість – це шістсот і ще п’ятдесят на шість – триста, дев’ятсот тисяч гривень за рік при середній зарплаті… Скільки? Дві тисячі? Просто нереально!), про витрати, яких зазнає корпорація. Жінка пробувала увімкнути раціоналізм, але це просто не піддавалось усвідомленню.

      Проблему, яку не міг (не хотів?) вирішити ніхто, одним махом розв’язав Сашко. Її Сашко. Це… Від цього захоплювало дух. Потім з’явиться сарказм, потім